РОЗДІЛ 1

— Що там написано? — запитала Одіана. Вона тицьнула тарілки в руки Амари і сказала: — На. Помий.

— Там написано… — Амара взяла тарілки, перемістившись до краю води, і нахилилася, щоб помити їх. — Це, о… Насправді я не можу його прочитати. — Вона зім'яла листа і всунула в один з черевиків, зайнята думками про наслідки повстання.

— Знаєш, — сказала Одіана, її голос був тепер дзвінкий і веселий, — я думаю, ти брешеш. Не часто впадає зустріти грамотних рабів які задають питання про переміщення військ. І хто також досить розумний, щоб зрозуміти наслідки одного маленького листа. Цього можна очікувати… о, я навіть не знаю. — Її голос упав до шепоту, — …від курсора.

Амара застигла і повернулася якраз вчасно, щоб отримати від Одіани голою п'ятою у підборіддя. Біль промайнув через тіло, тупий і жаркий. Худюще дівчисько було набагато сильніше, ніж Амара думала, і удар приголомшив Амару і відправив її у струмок.

Вона одразу ж підвела голову, струсила воду з обличчя та очей і спробувала вдихнути, щоб закликати свою фурію, але вода кинулась їй в рот і ніс, і вона почала задихатися. Серце Амари забилося у раптовій паніці, і вона притиснула руки до обличчя — лише щоб відчути, що її лице вкрите тонким шаром води. Вона провела пальцями, але вода не спадала, і вона не могла очиститися від неї. Вона боролася і задихалася, але отримала тільки ще більше води у рот, яка також покрила її лице, як шар нафти. Вона не могла дихати. Світ почав наливатися темрявою, і вона похитнулася.

Лист. Вона повинна зберегти листа і повернутись до Першого Лорда. Це доказ, якого він потребує.

Вона поповзла до берега, перш ніж вода, яка блокувала її легені, не задушила її. Упала, кашляючи, на суходолі, і отямилася, дивлячись на голі і чисті ноги Одіани.

Амара підняла очі, коли худа рабиня схилилась до неї з невимушеною посмішкою на обличчі.

— Не треба хвилюватися, люба, — сказала дівчина. І почала змінюватися. Її впалі щоки округлилися. Збільшені кінцівки отримали красу і грацію. Стегна та груди почали грати привабливими лініями, заповнюючи одяг, який вона носила. Її волосся стало трохи довшим, з темним блиском, і вона труснула ним, перед тим як опуститися біля Амари на коліна.

Одіана протягнула руки і погладила пальцями вологе волосся Амари. — Не треба хвилюватися, — повторила вона. — Ми не збираємось тебе вбивати. Ти нам потрібна. — Спокійним рухом вона витягнула з кошика чорний шарф і пов'язала його на талії. — Але ви, курсори, слизька порода. Ми не дамо тобі шансу. Просто засни, Амара. Так буде набагато простіше. І тоді я зможу відкликати всю воду назад і дозволити тобі знову дихати.

Амара боролася з останніх сил за просте дихання, але нічого не виходило. Зібралася темрява, перед очима попливли темні плями. Вона стисла ногу Одіани, але її пальці були нервові і слабкі.

Останнє, що вона побачила, — прекрасний водяний потік, який нахилився, щоб покласти м'який поцілунок на її чоло. — Спи, — прошепотів він. — Спи.

І тоді Амара опустилася в темряву.