РОЗДІЛ 1

— Тоді і я залишусь тут, — наполягав Фіделіас.

— Ні.

— Тоді рабиня, — сказав він. — Вона може залишитися тут зі звіром і товаром. Звір буде неспокійний, якщо про нього не будуть піклуватися знайомі йому руки.

Лицар накинувся на нього, важко і підозріло.

— Що ти надумав, старий?

— Як що? Я захищаю свої інтереси, майстер, як і будь-який торговець.

— Ви в нашому таборі. Ваші інтереси вже нікого не хвилюють. — Солдат ніби не надав особливої уваги своїм словам, однак поклав одну руку на руків'я свого меча.

Фіделіас піднявся, його голос був шокований і обурений.

— Ви не смієте.

Солдат посміхнувся. І його посмішка була важкою.

Фіделіас облизав губи. Тоді поглянув на Амару. Їй здалося, що вона побачила щось у ній, якесь попередження, але він сказав лише:

— Дівчино. Спустись.

Амара злізла на землю по упряжі біля задніх ніг звіра, використовуючи петлі. Фіделіас кивнув до неї, схопився за повідок і гарп легко ліг на землю з задоволеним гупанням, труснуши землю поруч. Він нахилив велику голову, зірвав густу траву перед мордою і почав жувати, його величезні очі наполовину закрилися.

— Слідуйте за мною, — сказав солдат. — Ти і твоя рабиня. Якщо хто-небудь з вас відійде більш ніж на три кроки від мене, я вб'ю вас обох. Зрозуміло?

— Так, — сказав Фіделіас.

— Так, майстер, — повторила Амара, тримаючи очі опущеними. Вони пішли за солдатом і перетнули струмок у мілкому місці. Вода була холодною і швидко омивала щиколотки Амари. Вона затремтіла, дрож поширилася вгору по її ногах і руках, але вона йшла не відстаючи, в ногу з Фіделіасом і лицарем.

Її наставник повернувся до неї і запитав, дуже тихо:

— Ти бачила скільки тут наметів?

Вона кивнула головою.

— Звісно.