РОЗДІЛ 1

— І всюди акуратно. Це не банда незадоволених бунтівників, а професійний військовий табір.

Амара кивнула і прошепотіла:

— За цим стоять серйозні гроші. Чи достатньо цього для Першого Лорда, щоб винести питання на розгляд Ради?

— Звинувачення без винуватця? — Фіделіас скривився і похитав головою. — Ні. Нам потрібно мати щось, що звинуватить того, хто за ним ховається. Не до жартів, нам потрібне щось відчутне.

— Ви впізнали нашого лицаря?

Фіделіас покосився на неї.

— А ви?

Амара похитала головою.

— Я не впевнена. Щось у ньому здається мені знайомим.

Фіделіас кивнув.

— Вони називають його Мечем.

Амара розширила очі.

— Олдрік-Меч? Ви впевнені?

— Я бачив його в столиці, раніше. На дуелі з Арарісом Валеріаном.

Амара подивилася на людину попереду нею, і ще більше стишила голос.

— Його вважають найкращим мечником сучасності.

— Так, — сказав Фіделіас. — Він кращий. — Тоді дав їй легкого ляпаса по шиї і сказав досить голосно, щоб Олдрік міг почути, — Притримай рота замкненим. Я нагодую тебе, коли захочу, а ні секундою раніше. Жодного слова більше.

Так вони у мовчанці пройшли весь табір. Олдрік провів їх через ворота табору та вниз по головній вулиці, яка розділяла табір наполовину. Він повернув наліво і привів їх до палатки, яку Амара впізнала, такі стояли в кожному таборі алеранських легіонів, палатка командира. Намет був великий, і при вході вартували двоє легіонерів у блискучих нагрудниках, озброєні списами і мечами на поясах. Олдірк кивнув одному з них і зайшов всередину. Він з'явився через хвилину і сказав Фіделіасу:

— Ти. Торговець Заходь всередину. Командир хоче поговорити з тобою.

Фіделіас пішов вперед, і Амара рушила за ним. Олдрік поклав руку на плече Фіделіаса і сказав: