TextBook Серце Амари забилося.
— Куди?
Одіана подивилася на неї із грайливою посмішкою.
— Ти не жила серед солдатів, правда? Не має значення, куди ти йдеш. Це, — вона поплескала по намету рукою, — ніколи не змінюється. І залишається таким, навіть якщо ти опинишся в океані або десь у горах. Чоловіки ніколи не змінюються. Небо ніколи не змінюється, і земля не змінюється. Ось так.
— Але все таки. Цікаво поїхати на нові місця. Подивитися нові речі.
— Лише нові плями на уніформах, — сказала Одіана. Солдати пройшли, і дівчата знову вийшли на трасу. — Але я чула що на північ або, можливо, на схід.
— До Аквитанії?
Рабиня знизала плечима.
— А що це? — Вона відкрила кошик, коли вони наближались до потоку, і щось пошукала всередині. — Ось, — сказала вона. — Потримай. — Вона всунула пару брудних тарілок у руки Амари. — Можемо помити їх заодно, поки ми тут. Ворон, які ці солдати брудні. Лише лицарі тримають свої намети у чистоті. — Вона витягнула з кошика кістку і кинула її підбіглій собаці. Потім настала черга надкушеного яблука, яке вона надкусила з іншої сторони, перш ніж викинути. Далі з'явився лист паперу, на який вона ледь глянула, а потім відкинула вбік.
Амара віддала їй тарілки, повернулася і притиснула папір ногою, перш ніж вітер встиг його віднести. Тоді нахилилася і підняла.
— Що сталося? — запитала Одіана. — Навіщо він тобі?
Амара підняла листок.
— Добре. Гм… Навряд чи це гарна ідея вкидати папір на стежку, якщо ви хочете щоб скрізь було чисто.
— Якщо це не в таборі, то ніхто не буде кричати, — сказала Одіана. Вона нахилила голову вбік, спостерігаючи за тим, як Амара розгорнула папір і почала розглядати написане. — Ви вмієте читати? — запитала рабиня.
— Трохи, — відповіла Амара, відволікшись. Вона вже прочитала листа, і її руки почали тремтіти.
Командирові Другого Легіону
Цим наказуємо зняти табір і перейти у точку зустрічі. Ви повинні прибути не пізніше десятого місяця, підготувавшись до зимівки. Продовжуйте тренування, поки ви на марші, і відправте підтвердження звичайним способом.
Там було написано більше, але Амара пропустила цей текст, щоб побачити, чий підпис стояв внизу.
Аттікус Квентін, Вищий Лорд Аттіки
Амара глибоко вдихнула, її серце застукало. Її побоювання справдилися. Повстання. Повстання і війна.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фурії Кальдерона» автора Джим Батчер на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „РОЗДІЛ 1“ на сторінці 9. Приємного читання.