Доходи від використання рибної ловлі були нижчими, ніж доходи вд млинів, проте постійними. Наприклад, Новоторзький Борисо-глібський монастир отримував 197 руб. на рік, Бєлєвський Спасо-Преображенський монастир — 200 руб., Кирилов-Новоєзер- ський — 2 288 руб. 63 коп., а в 1874 р. 1687 руб. 46,5 коп. Іверський Валдайський монастир за 900 руб. на рік здавав своє озеро риболовній компанії для розведення в ньому лосося. Жіночий Воскресенський монастир у 1854 р. замість рибних ловів отримав від держави компенсацію у розмірі 500 руб..
Кожний монастир, кожний архієрейський дім був самостійним власником, і доходи від своїх володінь використовував на власний розсуд, на одні лише свої потреби, навіть на забаганки своїх мешканців.
У Російській імперії не було законодавчих норм, згідно яких визначалася вартість церковних, монастирських і архієрейських угідь. Однак існували суми компенсацій, які видавалися монастирям на заміну відчужені нерухомої власності, або за відчуження млинів, рибної ловлі тощо. Так, компенсації отримували 65 монастирів і 13 архиєрейських домів (ХІХ ст.).
Значну частину монастирських володінь становили ліси. Монастирі не мали права розпоряджатися лісовими угіддями на власний розсуд, хоча могли здавати частину лісу на вирубку. У звітах, які подавали настоятелі монастирів єпархіальному начальству, зазначалися доходи від продажу дров і колод. Так, Ніколаївський Малицький монастир від продажу лісу у 1873 р. отримав 1 542 руб. 50 коп., Троїцький Зеленецький монастир 1874 р. отримав 3 695 руб. 45 коп. Найбільші доходи від продажу лісу отримував монастир Саровська пустинь. Лісовий дохід від господарства у 6 тис. десятин 1870 р становив 10 750 руб., а 1871 р. — 22 666 руб. 90 коп..
Доходи від лугової землі також були постійним джерелом прибутку. Так, монастирі Новгородської єпархії в 1874 р. накосили сіна 82 160 пудів (один віз — 20 пудів). Значна частина сіна була використана на скотарнях монастирів, надлишок продавався. Частина лугів здавалася в оренду. Юріївський монастир накосив 10 500 пудів сіна, віддав луків у найом на 636 руб., отримав від обробки своєї землі 1 859 мір жита, вівса і картоплі.
У ХІХ ст. монастирі висівали пшеницю, жито, ячмінь, овес, гречку, просо, коноплю. З городніх культур вирощували кормовий і столовий буряк, картоплю, моркву, брукву, пастернак, капусту.
Володіючи значними наділами орної та лугової землі, монастирі могли розводити худобу. Практично в усіх монастирях малися коні, воли, бики, дійні та недійні корови, телята, овці. Так, Івер- ський монастир мав 22 коні і 25 корів, Московська лавра — 60 коней. Чонський монастир (поблизу Гомеля) на початок 1832 р. мав 4 коня, 1 вола, 5 биків, дійних корів — 3, недійних корів — 16, телят — 7, овець — 2. Крім того, у господарстві було 14 курей і 5 павичів, також розводили фазанів і бджіл (на 1837 р. малося 19 вуликів). У 1794 р. у Самарському монастирі було 47 голів рогатої худоби, 147 коней на кінському заводі, 140 овець. У кінці ХУІІІ ст.. Ново-Григоріївська пустинь мала 2000 коней, 1000 голів великої рогатої худоби і понад 20 000 овець.
Предметом продажу були коров'яче масло, сир. Монастирі займалися продажем коней і великої рогатої худоби. Так, Савво-Вішерський монастир Новгородської єпархії 1874 р. виручив від продажу 514 руб.
Аналізуючи наведені вище дані щодо поземельної власності, лісових угідь, рибних ловів, скотарства, можна зробити висновки, що православна церква, безумовно, мала свою нішу в господарському житті і, беззаперечно, брала у часть у виробництві й розподілі національного продукту в країні.
Досліджуючи це питання, ми не ставили завдання порівняти показники господарської діяльності монастирів і архієрейських домів з діяльністю приватних господарських структур того часу, але цілком зрозуміло, що завдяки використанню фактично рабської праці монастирських селян продукція, яку випускали і отримували від виробництва на церковних землях, за собівартістю дорівнювала або була меншою, ніж на аналогічних світських підприємствах.
Ростиславов Д. И. Опыт исследования об имуществе и доходах наших монастырей. — Рязань: Александрия, 2010. — С. 106-108, 381.
Державна грошова допомога монастирям
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка та релігія» автора Тимчик О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Поземельна власність монастирів“ на сторінці 2. Приємного читання.
