З урожаю садів і ланів сплачується податок "ушр", зазначений у 141-му аяті сури 6 "Худоба". При його виплаті враховується, чи це природно зрошувана земля (тоді віддається 1/10 частина врожаю) чи штучно (тоді віддається 1/20 частина).
Серед представників мазхабів існують суперечності щодо випадків відсутності врожаю, а також щодо часу його зберігання (ушр сплачується з урожаю, який зберігається протягом року).
На відміну від інших груп майна, з яких сплачується закят, ушр береться навіть з боржників. Сплачується він навіть тоді, коли власником земельної ділянки є дитина, раб або недієздатний (божевільний).
Використання врожаю без попередньої сплати ушру заборонене, інакше весь урожай стає "харам" — недозволеним.
95 Цікаво, що за часів Омара (УІІ ст.) високим податком обкладалося вирощування винограду, оскільки він використовувався у їжу переважно багатим населенням. Фініки ж, як їжа бідноти, обкладалися незначним податком.
Майно, що не обкладається закятом, складається з трьох груп: а) продукти харчування; б) одяг; в) домашнє майно (дім, квартира, майстерня, магазин, сад, город, готель тощо. Однак урожай з саду і городу та доходи з майстерні, готелю, магазину обкладаються закятом).
У сучасних умовах визначення закяту ускладнилося ринковою вартістю золота і срібла, яка відрізняється, наприклад, у ювелірних та комісійних магазинах. Також необхідно враховувати курс валют, щоб перевести суму закяту у місцеву грошову одиницю.
Щодо категорій мусульман, які мають право на отримання закяту, то вони з часом змінювалися. Так, з іх числа за часів халіфа Абу Бакра (572-634 рр.) були виключені кафіри (невірні), яким на початку розповсюдження ісламу призначався закят, щоб зменшити їх ворожість і залучити до общини. Отже, закят використовується тільки на потреби мусульман.
Мусульмани, які мають право на отримання закяту, складають сім груп:
• факіри (біднота, яка не має такого рівня добробуту, щоб сплачувати закят, і водночас звільняється від сплати фіктру і жертвоприношення на свято Курбан);
• міскін (злидар-мусульманин, який не має нічого, крім одноденного харчування);
• аміль (збирачі закяту, які мають передавати його у казну Бейт-ул-мал),
• мукатаб (невільник, який звільняється після сплати боргу своєму хазяїну);
• мускаті (мусульмани, які залишилися без коштів при здійсненні хаджу або джихаду, або ті, хто навчає чи навчається віровченню);
• медйун (мусульманин, що заборгував і не має змоги розрахуватися);
• ібнус-сабіль (мусульманин, якому заборгували велику суму грошей, і він бідує через неможливість отримати їх, а також той, хто потрапив у складне фінансове становище у чужій країні, хоча на батьківщині є людиною заможною).
За часів Пророка Мухаммеда оподатковувалися не лише мусульмакни, але й переможені "невірні". Було введено порядок укладання договору з, за яким їм зберігалося життя і дозволялося далі обробляти землі за умови передачі мусульманам половини прибутків (ітта). Пізніше за цих умов переможені отримували право на життя і на сповідування своєї релігії.
Дана категорія населення називалася "зиммі", тобто "ті, хто знаходяться під покровительством"; податок на них накладався згідно настанов Корану, у якому зазначено: необхідно битися з тими, хто не вірує в Аллаха і в Судний день, не забороняє того, що забороняє Аллах і його посланець, і не підкоряється релігії істинній — з тих, яким було дане писання, поки вони не дадуть відкуп своєю рукою, будучи приниженими [9:29].
За часів створення Арабського Халіфату немусульмани сплачували поземельний податок — харадж. Пізніше, коли власниками земель стали переважно мусульмани, харадж перетворився на загальний поземельний податок (як індивідуальний, так і колективний).
Благодійництво як перетворена форма сплати податків
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка та релігія» автора Тимчик О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Відносини оподаткування у християнстві“ на сторінці 3. Приємного читання.
