Закят призначається наприкінці місячного року для кожного виду майна, нагромадженого протягом року: для продукції землеробства — після збору врожаю, з худоби (крім в'ючної і сільськогосподарської), товарів, грошових засобів тощо. "І витрачайте на шляху Аллаха; але не кидайтесь зі своїми руками до загибелі і благодійте,— воістину, Аллах любить добродійників" — сказано у 191-му аяті другої сури Корану.
Як повчав Пророк Мухаммед, "Подавай (милостиню) із задоволенням, щоби Бог не проявив незадоволення по відношенню до тебе, і не приховуй, щоби Бог не приховав від тебе".
У Корані не обумовлене майно, з якого виплачується закят, його кількість і обсяг суми, умови виплати. Визначені лише категорії людей і цілі, на які він виплачується [9:60]: бідні (ті, які не мають нісаба — суми, з якої людина має виплачувати закят, люди, які не відносяться до тих, хто має виплачувати закят); жебраки; ті, хто займаються збором і розподілом закяту; ті, хто близькі до віри або ще слабкі у своїй релігійності (закят виплачується, щоб пом'якшити їх серця, розвіяти сумніви у справедливості Божих законів, зміцнити у вірі та ісламській доброчесності). Закят використовувався для наступних цілей: викуп і звільнення рабів; виплата боргів тих, хто не в змозі сам розплатитися; на дії, що сприяють розповсюдженню істинних знань про іслам і мусульман; на подорожні.
У мекканський період виплата закяту мала рекомендаційний характер; канонічно обов'язковим (фард) він став у медінський період, у другому році за мусульманським літочисленням.
Мінімальним відповідним достатком (нісаб), з якого мусульманин виплачує закят, є володіння (окрім наявного боргу і понад необхідного для утримання сім'ї) цінностями на суму, що відповідає 20 міскалям золота (96 грамів) або 200 дирхемам срібла (672 грами) (мається на увазі, що вартість 96 грамів золота і 672 грамів срібла однакова).
Цікавим є переведення і узгодження ваги золота і срібла. Так, наприклад, за вченням школи Ханафі (заснована VIII ст.), один міскаль дорівнює 20-ти каратам, а один дирхем — 17-ти каратам. Один карат дорівнює п'яти сушеним зернам ячменю з відрізаними кінчиками, загальна вага яких становить у середньому 0,24 грами. Один міскаль дорівнює 100 зернам ячменю або 4,8 грамам, відповідно, 20 міскалей дорівнює 96 грамам. 94
Кошти, з яких сплачується закят, повинні бути зароблені чесним способом — "халяль". Гроші або майно, отримані внаслідок пограбування, крадіжки, захоплення, хабаря, продажу недозволених товарів тощо не вважаються власним майном і не можуть бути використані ані в якості закята, ані для добрих справ.
Закят виплачується лише з: 1) коштів, що приростають;
• 2) банківських вкладів, акцій, облігацій та інших цінних паперів;
• 3) активів, які використовуються для збагачення і відкладаються на випадок необхідності або можуть зростати у ціні, наприклад, золото, срібло, готівкові гроші (з перлів і дорогоцінних каменів закят не виплачується, якщо тільки вони не є товаром, призначеним для продажу).
Отже, закят виплачується з усіх грошей і майна, що були нагромаджені людиною упродовж місячного року, за виключенням коштів, що витрачаються на задоволення нею своїх повсякденних потреб (на харчування, житло, одяг, засоби праці, домашньої обстановки, наукові книги та інші необхідні речі, а також на утримання машини).
Звідси — ще одна особливість змісту закяту, що полягає у протидії нагромадженню надмірного багатства, оскільки закят сплачується з грошей і майна, які мають постійно перебувати в обігу
Ці гроші та майно повинні бути вільними від боргів (сума боргів відраховується з суми того майна, з якого людина сплачує закят).
Після підрахунку чистого доходу розраховується 2,5% цієї суми, що й становить 1/40 частину, яка підлягає виплаті.
Замість грошей не можна віддавати їжу, одяг та інші речі. Гроші передаються бездомним, незаможним, тим, чий доход нижче прожиткового мінімуму, біженцям та іншим категоріям нужденних.
Питання визначення закяту з економічної точки зору є складним, особливо зважаючи на різні тлумачення представників маз- хабів — релігійно-правових шкіл ісламу, найбільшими з яких є чотири сунітські — ханбаліти, ханафіти, шафіїти, малікіти, і одна шиїтська — імаміти-джафаріти. Їх роз'яснення з приводу підрахунку закяту, що саме вважати закятом і для яких категорій мусульман він передбачений, мають деякі відмінності.
Розмір закяту вимагає тлумачення, оскільки ісламські богослови, зокрема, говорять про існування двох категорій мір ваги, довжини, об'єму тощо.
До першої категорії належать засоби виміру, що використовуються у шаріаті, вказані у хадисах і застосовувалися ще за життя Пророка Мухаммеда. Вони також не були однозначними, оскільки тоді, зокрема, мали ходження три види дирхемів різної ваги.
До другої категорії належать засоби виміру, які зазвичай використовують окремі місцеві племена, або встановлені неісламськими державами.
Майно, з якого сплачується закят, в усіх мазхабах поділяється на чотири групи: Закят сплачується: 1) з домашньої худоби (враховується, чи випасалася худоба на безкоштовних пасовищах); 2) з дорогоцінних металів (золота і срібла); 3) з майна, призначеного для торгівлі; 4) з урожаю садів і ланів95.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка та релігія» автора Тимчик О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Відносини оподаткування у християнстві“ на сторінці 2. Приємного читання.
