У Книзі вказано, що: "Шість днів буде робитись робота, а дня сьомого — субота повного відпочинку, святі збори, жодної роботи не будете робити. . Оце свята Господні, святі збори, що скличете їх у їхнім означенім часі: У місяці першім, чотирнадцятого дня місяця під вечір — Пасха для Господа. А п'ятнадцятого дня того місяця — свято Опрісноків для Господа, сім днів будете їсти опрісноки. Першого дня будуть святі збори для вас,— жодного робочого зайняття не будете робити. . Сьомого місяця, першого дня місяця буде вам повний спочинок,— пам'ять сурмлення. ... А десятого дня того самого місяця — день Очищення ... А кожна душа, що буде робити яке заняття того самого дня,— то Я вигублю ту душу з-посеред народу її. ... П'ятнадцятого дня того сьомого місяця,— свято Кучок, сім день для Господа. Першого дня святі збори, жодного робочого зайняття не будете робити. А п'ятнадцятого дня сьомого місяця, коли ви збираєте врожай землі, будете святкувати свято Господнє сім день; першого дня повний спочинок, і восьмого повний спочинок" [23:3—7; 23:23—39].
Причому Бог, аби надати можливість суботнього відпочинку під час перебування єврейського народу в пустелі, подаючи манну небесну, посилав її на шостий день удвічі більше, ніж у всі інші, щоб вистачило на день суботній.
Сувора заборона суботньої праці охоплює різні види діяльності. Саме слово "шабат" пов'язане зі словом "припинення", має глибокий сенс не як звичайний відпочинок від роботи, а як певна перерва, зупинка часу, оскільки у суботу змінюється темп життя, його організація. Шабат є святом на честь завершення створення світу Богом; однією з Десяти заповідей, які дав Бог іудеям, була заповідь пам'ятати день суботній, щоб святити його.
Рабини-талмудисти виділяють дві головні сторони заповіді: перша — ставитися до суботи як до свята (святкування "онег шабат" — "веселощі суботи"); друга полягає у забороні роботи. Щодо останнього положення, то Тора містить наступні прямі заборони і обмеження: "Сидіть кожен у себе,— нехай сьомого дня не виходить ніхто з свого місця!" [Вихід, 16;29]. "Шість день буде робитися праця, а дня сьомого буде вам свято,— субота спочинку від праці для Господа. Кожен, хто робитиме працю в нім, буде забитий! Не розпалите огню за суботнього дня по всіх ваших осадах" [Вихід, 35: 2-3]. У книзі Неємії засуджуються ті, хто чавлять виноград, носять снопи, нав'ючують на ослів всілякий тягар, щоб везти до Єрусалиму, продають тварин, рибу, провозять тягарі через єрусалимські брами [Неємії, 13:15-22].
Рабини доповнили ці положення детальними правилами. Ними були виділені сім основних категорій заборонених робіт, які у свою чергу були поділені на 39 заборон: вирощування і приготування їжі (11 заборон); виготовлення одягу (13 заборон); шкіряні роботи і письмо (9 заборон); будівництво і руйнування житла (2 заборони); розпалювання і гасіння вогню (2 заборони); завершення роботи (1 заборона); перенесення речей з одного володіння до іншого (1 заборона). Також була заборонена будь-яка діяльність, пов'язана з названими видами робіт [9]. Крім того, законовчителі встановили цілий ряд заборон, мета яких — не дати іудею зробити дію, пов'язану з порушенням заборон [10].
Особливе місце в іудаїзмі займає регламентація відносин між роботодавцями і працівниками. Вони базуються на положенні про ставлення до угоди між робітниками і роботодавцями як до закону, порушення якого вважається гріхом. Головними обов'язками роботодавця є вчасна виплата заробітної плати (затримання її вважається пограбуванням) і заборона примушувати робітника працювати понад часу, обумовленого угодою. Дані приписи стосувалися не тільки євреїв, але й чужинців.
У Біблії зазначено з цього приводу: "Не будеш утискати наймита, убогого й незаможного з братів твоїх та з приходька свого... Того ж дня даси йому зарплату, і не зайде над нею не заплаченою сонце." [Повторення Закону, 24: 14].
Або у тексті зазначено: "Горе тому, ... хто каже своєму ближньому працювати даремно, і платні його йому не дає." [Єремії, 22: 13].
Також обов'язком роботодавця є повага до місцевих звичаїв і дотримання їх (наприклад, годування робітників обідом).
Обов'язком робітників є використання робочого часу виключно для виконання роботи. Якщо робітник використовує його для сторонніх занять, в іудаїзмі це також зглядається як пограбування роботодавця. З метою дотримання цього правила релігійний закон навіть дозволяє робітникам здійснювати моління, залишаючись на будівельних лісах або дереві, а також здійснювати коротку молитву після їжі, щоб не витрачати робочого часу.
Вченими-талмудистами були доповнені положення Біблії постановою про переважні права робітника у разі виникнення суперечностей між ним і роботодавцем. Найманий робітник має право за власним бажанням припинити роботу на роботодавця, оскільки є вільною людиною.
Поряд з суворо дотримуваною ритуальною частиною іудаїзму, особливе місце у ньому займають етичні проблеми, які також не оминають економічних відносин. Так, сутність слів "Я ходитиму перед обличчям Господнім на землях живих!" [Псалом 116: 9]. Рабин Ієгуда у Вавілонському Талмуді тлумачить як визначення щирої релігійності людини не по тому, як вона поводить себе у синагозі, а за її поведінкою на торговій площі, оскільки вислів "земля живих" позначає місце для проведення ринкових торгів. А вчений і підприємець ХУІІ-ХУШ ст., Рабин Цві Хірш Койдоновер писав: "Тільки той, на кого можна покластися у справах, вважається благочестивою людиною" [11]. Дослідник Пол Джонсон у книзі "Історія євреїв" зазначає, що іудаїзм завжди давав сильну мотивацію до завзятої праці, і ця мотивація у процесі розвитку іудаїзму зміцнювалася й підсилювалися. На його думку, коли у ІІ ст. утвердився рабинський іудаїзм і зникла паразитична за своєю сутністю каста клерикалів (храмові священики, саддукеї тощо), зріс вплив релігії на економіку. Рабинський іудаїзм вимагав найповнішого використання євреями наданих Богом здібностей. Рабини закликали опановувати не лише теоретичні але й практичні знання, і самі були часто успішними комерсантами. За допомогою рабинського іудаїзму ці закони адаптувалися до умов сучасності через процес раціоналізації. "Євреї стали першими великими раціоналізаторами в світовій історії", і першим наслідком цього було перетворення євреїв на підприємців. Значна частина єврейського правознавства періоду Середньовіччя присвячувалася тому, як зробити ділові операції чесними та ефективними [12].
Християнство: релігійно-економічний зміст поняття праці
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка та релігія» автора Тимчик О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Іудаїзм: сумлінна праця — обов'язок людини“ на сторінці 2. Приємного читання.
