Розділ 9. Сім дияконів

Соломонові, який повинен був прийняти верховну владу, Давид дав особливий наказ: “Сину мій, Соломоне, знай Бога, Отця твого, і служи Йому всім серцем та всією душею, бо Господь вивідує всі серця та знає усі скриті думки. Якщо будеш шукати Його, то ти знайдеш Його, а якщо залишиш Його, Він залишить тебе назавжди. Тепер дивися, що Господь вибрав тебе... Будь мужнім” (1 Хронік 28:9-10).

Люди, котрим було доручено наглядати за нещодавно організованою Божою Церквою в євангельські часи, мали керуватися тими самими принципами побожності й справедливості, що й керівники Божого народу за днів Мойсея і Давида. У справі упорядкування громад та посвяченні відповідних мужів на служіння апостоли притримувалися високих норм церковного керівництва, викладених в Старому Завіті. Вони вважали: той, хто покликаний на керівне становище в Церкві, має бути “бездоганний, не гордий, не гнівливий, не п'яниця, не задерикуватий, не користолюбець; але гостинний, який любить добро, мудрий, справедливий, побожний, стриманий, що дотримується вірних принципів згідно з ученням, аби здатний був і потішати здоровим навчанням, і переконувати противників” (Титові 1:7-9).

Порядок, який існував у Ранній християнській Церкві, дозволив їй упевнено просуватися вперед як добре дисциплінованій армії, зодягненій у Божу зброю. Громади віруючих, хоча й розпорошені на великій території, були членами одного тіла; усі вони діяли напрочуд злагоджено. Коли в місцевій церкві виникало розділення, як це трапилося пізніше в Антиохії та інших місцях, і віруючі не могли дійти згоди, вони не дозволяли, щоб такі питання призводили до розколу церкви, натомість передавали їх на розгляд загальноцерковного собору. Цей собор складався з призначених делегатів від різних місцевих громад, а головували на ньому апостоли та пресвітери. Таким чином, спроби сатани завдати удару по окремих церквах зустрічали злагоджену відсіч усіх віруючих, і ворожий задум роз'єднати й погубити їх зазнавав поразки.

“Бог не є Богом безладдя, але миру. Як і по всіх святих церквах” (1 Коринтянам 14:33). Господь вимагає, щоб і сьогодні Церква у всіх своїх справах додержувалася порядку і організованості, як і за давніх часів. Він бажає, щоб Його робота виконувалася ретельно і акуратно, аби на неї можна було поставити печатку Його схвалення. Християнин повинен об'єднатися із християнином, церква з церквою, людські засоби мають співпрацювати з Божественними; усі здібності потрібно підкорити Святому Духові, і всі разом повинні передати світові Добру новину про Божу благодать.