Розділ 5. Дар Духа

Однак є й такі люди, котрі замість того, щоб мудро використовувати дані їм можливості, проводять час у бездіяльності, чекаючи особливого духовного пробудження, яке зробило б їх здатними з особливою силою просвіщати ближніх. Вони нехтують теперішніми обов'язками та перевагами і задовольняються тьмяним світлом своїх світильників, чекаючи того часу, коли, не докладаючи жодних зусиль зі свого боку, отримають особливе благословення, котре змінить їх і зробить придатними для служіння.

Наприкінці часу, коли Божа справа на землі буде завершуватися, ревні зусилля посвячених віруючих під керівництвом Святого Духа будуть супроводжуватися особливими ознаками Божественного благовоління. Використовуючи символ Раннього та Пізнього дощу, які випадають у країнах Сходу під час сівби та жнив, єврейські пророки провіщали надзвичайно рясне злиття духовної благодаті на Божу Церкву. Злиття Духа за днів апостолів було початком Раннього, або першого дощу, і яким же чудовим був результат! До кінця часу Дух має перебувати з істинною Церквою.

Але під кінець жнив на землі обіцяне особливе злиття духовної благодаті, котре приготує Церкву до приходу Сина Людського. Таке злиття Духа порівнюється з пізнім дощем; саме про цю додаткову силу християни повинні благати Господа жнив “часу весняного”. У відповідь “Господь чинить блискавки, і зливний дощ посилає їм”. “Він... зішле вам дощу, дощу Раннього й Пізнього” (Захарії 10:1; Йоїла 2:23).

Однак, якщо члени Божої Церкви сьогодні не матимуть живого зв'язку із Джерелом усякого духовного росту, вони не будуть готові до часу жнив. Якщо вони не потурбуються, щоб їхні каганці були приготовлені й давали світло, то вони не одержать додаткової благодаті в час особливої потреби.

Лише ті, хто постійно отримує свіжий прилив благодаті, матимуть силу, відповідну до їхніх щоденних потреб і їхньої здатності користуватися нею. Замість того щоб чекати якогось часу в майбутньому, коли внаслідок особливого злиття духовної сили вони у чудодійний спосіб стануть придатними для придбання душ, ці християни щодня упокорюються перед Богом, аби Він зробив їх посудинами для використання в Його справі. Щодня вони шукають і використовують наявні можливості для служіння, свідкуючи про Господа всюди: чи то в скромному домашньому середовищі, чи на ниві громадського служіння.

Для посвяченого працівника є чудова розрада в усвідомленні того, що навіть Христос під час Свого земного життя щодня просив у Свого Отця свіжого приливу необхідної йому благодаті; після такого спілкування з Богом Він ішов зміцнювати і благословляти інших. Подивіться на Божого Сина, Котрий схилився в молитві до Свого Отця! Хоча Він Син Божий, проте зміцнює Свою віру в молитві; спілкуючись з Небом, Він отримує силу чинити опір злу і служити людям. Як Старший Брат людського роду, Він знає потреби тих, які, хоч і підвладні немочі та живуть у світі гріха й спокуси, однак бажають служити Йому. Господь знає: послані Ним вісники — слабкі, здатні помилятися люди, однак усім, хто повністю присвячує себе на служіння Йому, Він обіцяє допомогу згори. Його власний приклад — гарантія того, що щира наполеглива молитва до Бога з вірою, що веде до цілковитої залежності від Нього та повного посвячення для Його справи, забезпечить людям допомогу Святого Духа в боротьбі з гріхом.

Кожний працівник, який наслідує приклад Христа, буде приготовлений прийняти і використати силу, котру Бог обіцяв Своїй Церкві для дозрівання жнива Землі. З дня на день, коли вісники Євангелія схиляють уранці коліна перед Господом, поновлюючи свої обітниці, Він дарує їм присутність Свого Духа з Його відроджуючою й освячуючою силою. Беручись за виконання своїх щоденних обов'язків, вони мають запевнення в тому, що невидиме посередництво Святого Духа допоможе їм стати співпрацівниками Божими.