Розділ 57. Об'явлення

Назви семи церков символізують Церкву в різні періоди християнської історії. Число сім означає повноту і символічно вказує на те, що ці вістки сягають кінця часу, а використані символи розкривають стан Церкви в різні періоди історії світу.

Христос зображений як Той, Який ходить між золотими свічниками. Так символічно представлено Його відношення до церков. Він підтримує постійний зв'язок зі Своїм народом. Він знає їхній справжній стан. Він спостерігає за порядком, благочестям, посвяченістю своїх дітей. Хоч Він Первосвященик і Посередник у небесній святині, проте водночас зображений як Той, Хто ходить серед Своїх церков на землі. Невтомно, з невсипущою пильністю Він спостерігає за тим, чи не тьмяніє й не гасне світло когось із Його вартових. Якби свічники були полишені на людську опіку, мерехтливий вогонь міг би ослабнути й погаснути. Але Він — правдивий Сторож у Господньому домі, правдивий Вартовий у дворах храму. Його постійна турбота й підкріпляюча благодать є джерелом життя та світла.

Христос зображений як Той, Який тримає сім зірок у Своїй правиці. Це запевняє нас, що жодна церква, вірна своєму покликанню, не повинна боятися за своє майбутнє, бо жодна зірка, що перебуває під захистом Всемогутнього, не буде вихоплена з руки Христа.

“Оце говорить Той, Хто тримає сім зірок у Своїй правиці” (Об'явлення 2:1). Ці слова звернені до вчителів церкви, на котрих Бог поклав велику відповідальність. У Церкві має відчуватися благотворний ВПЛИВ Божих служителів, які повинні виявляти любов Христа. Небесні зірки перебувають під Його контролем. Він наповнює їх світлом. Він керує їхнім рухом і спрямовує його. Якби Він не робив цього, вони б упали. Це можна сказати і про служителів. Вони лише знаряддя в Його руках і все добре здійснють Його силою. Через них повинно світити Його світло. Спаситель повинен бути їхньою силою й дієвістю. Якщо вони дивитимуться на Нього, як Він дивився на Отця, то зможуть виконувати Його роботу. Якщо вони покладатимуться на Бога, Він допоможе їм віддзеркалювати Його світло для світу.

На світанку історії Церкви таємниця беззаконня, передречена апостолом Павлом, уже почала свою руйнівну роботу; і коли лжевчителі, про яких Петро попереджав віруючих, стали поширювати свої єресі, багато хто піддався впливові фальшивого вчення. Декотрі похитнулися під час випробування і були спокушені залишити віру. У той час, коли Йоанові було дане це одкровення, багато хто втратили першу любов до євангельської істини. Але Бог у Своїй милості не залишив церкви в стані відступництва. У вістці безмежної ніжності Він відкрив Свою любов до них і закликав працювати для вічності. “Згадай, — просить Він, — звідки ти впав, покайся і роби попередні діла” (в. 5).

Церква мала пороки і потребувала суворого докору й покарання. Йоан був натхненний записати вісті попередження, докору і благання до тих, хто випустив з уваги фундаментальні принципи Євангелія і ризикував надією на спасіння. Але слова докору, які Бог вважає необхідними для Церкви, завжди виголошуються з ніжною любов'ю й обітницею миру для кожного розкаяного віруючого. “Ось Я стою під дверима і стукаю, — говорить Господь, — якщо хто почує Мій голос і відчинить двері, то Я ввійду до нього і буду вечеряти з ним, і він зі Мною” (Об'явлення 3:20).

А для тих, котрі в умовах боротьби мали зберегти свою віру в Бога, пророкові були дані слова схвалення й обітниці: “Я знаю твої діла. Ось Я перед тобою відчинив двері, і їх ніхто не може зачинити. Ти маєш малу силу, але Слово Моє зберіг і не відрікся від Мого Імені. Бо ти зберіг слово Мого терпіння, і Я тебе збережу від години випробування, що має прийти на Всесвіт, аби випробувати мешканців Землі”. Віруючі отримали напучення: “Будь чуйний і зміцнюй інших, які мають умерти... Я незабаром приходжу. Тримайся ж того, що маєш, щоб ніхто не забрав твого вінця” (вірші 8,10,2,11).

Через мужа, який назвав себе “братом і спільником у скорботі” (Об'явлення 1:9), Христос відкрив Своїй Церкві, що вона має витерпіти задля Нього. Дивлячись крізь довгі віки темряви й забобонів, цей престарілий вигнанець бачив тисячі людей, які зазнають мученицької смерті за любов до істини. Але він також бачив, що Той, Хто підтримував Своїх перших свідків, не залишить Своїх вірних послідовників і впродовж віків переслідування, через яке вони мають перейти, перед кінцем часу. “Не бійся, — говорить Господь, — що будеш страждати. Ось диявол кидатиме декого з вас до в'язниці, щоб ви були випробувані; і матимете утиски... Будь вірний аж до смерті, і Я дам тобі вінець життя” (Об'явлення 2:10).

Йоан почув обітниці, дані всім вірним, борцям зі злом: “Переможцеві дам їсти з дерева життя, що є в Божому раю”. “Переможець зодягнеться в білий одяг, і не зітру його імені з книги життя, і визнаю його ім'я перед Моїм Отцем та перед Його ангелами”. “Переможцеві дозволю сісти зі Мною на Моєму престолі, — як і Я, перемігши, сів з Моїм Отцем на Його престолі” (Об'явлення 2:7; 3:5, 21).

Йоан бачив, як милість, ніжність і любов Бога поєднуються з Його святістю, справедливістю і силою. Він бачив, як грішники знаходять Отця в Тому, Кого вони боялися через свої гріхи. Дивлячись на події після кульмінації великої боротьби, він бачив на Сіоні тих, “що перемогли... Вони стояли на скляному морі, тримаючи Божі гусла”, і співали “пісню Мойсея і Агнця” (Об'явлення 15:2-3).

Спаситель постає перед Йоаном у символах “Лева, що з племені Юди” та “Агнця, наче заколеного” (Об'явлення 5:5-6). Ці символи показують поєднання всемогутньої сили й жертовної любові. Лев, що з племені Юди, такий страшний для тих, які відкинули Його благодать, буде Агнцем Божим для слухняних і вірних. Стовп вогняний, жахливий і караючий для порушників Закону Божого, є ознакою світла, милості й визволення для тих, котрі зберегли Його Заповіді. Міцна рука покарає бунтівників, але визволить вірних. Кожний вірний буде спасенний. “З гучною сурмою пошле Своїх ангелів і зберуть Його вибраних з чотирьох вітрів, з одного кінця неба до другого” (Матвія 24:31).

Порівняно з мільйонами мешканців світу Божий народ буде, як і завжди, малою отарою, але якщо вони стоятимуть за істину, відкриту в Його Слові, Бог буде їхнім сховищем. Широкий щит Всемогутнього захищає їх. Бог завжди є більшістю. Коли звук останньої сурми проникне у в'язницю мертвих і праведники переможно вийдуть з могил із вигуками: “Смерте, де твоє жало? Могило, де твоя перемога?” (1 Коринтянам 15:55), — тоді Божі діти стоятимуть з Богом, з Христом, з ангелами та з вірними й правдивими усіх віків — тобто у значній більшості.

Справжні учні Христа прямують за Ним крізь важку боротьбу, виявляючи самозречення і зазнаючи гіркого розчарування. Але це допомагає їм зрозуміти вину й горе гріха, і вони починають дивитися на нього з огидою. Спільники Христових страждань удостояться бути спільниками Його слави. У святому видінні пророк бачив остаточну перемогу Божої Церкви останку. Він пише:

“І я побачив наче скляне море, змішане з вогнем, і тих, що перемогли... Вони стояли на скляному морі, тримаючи Божі гусла. Вони співали пісню Мойсея, Божого раба, та пісню Агнця, проголошуючи: Великі та дивні діла Твої, Господи Боже, Вседержителю! Праведні й правдиві дороги Твої, Царю народів!” (Об'явлення 15:2-3).

“І я глянув — і ось Агнець стоїть на Сіонській горі, а з Ним сто сорок чотири тисячі, що мають Його ім'я та ім'я Його Отця, написані на їхніх чолах” (Об'явлення 14:1). Їхній розум у цьому світі був посвячений Богові; вони служили Йому і розумом, і серцем; тепер Він може написати Своє Ім'я “на їхніх чолах”. “І вони будуть царювати на віки віків” (Об'явлення 22:5). Вони не входять і не виходять, як ті, що просять для себе місця. Вони належать до числа тих, до кого Христос каже: “Прийдіть, благословенні Мого Отця, успадкуйте Царство, приготоване вам від сотворення світу!” Він запрошує їх як Своїх дітей: “Увійди в радість свого пана” (Матвія 25:34, 21).

“Вони йдуть слідом за Агнцем, куди б Він не йшов. Вони викуплені від людей — перші плоди для Бога і Агнця” (Об'явлення 14:4). У видінні пророк бачить, як вони стоять на горі Сіон, підперезані для святого служіння, зодягнуті в білий вісон, — праведність святих. Але всі ті, що йдуть за Господом на Небі, спочатку мали йти за Ним на землі, без нарікань і обурення, а з тими довірою, любов'ю та добровільним послухом, з якими отара прямує за пастирем. “Почув я голос, наче співають нову пісню перед престолом... І ніхто не міг навчитися тієї пісні, окрім цих ста сорока чотирьох тисяч, що викуплені від землі... В їхніх устах не знайдено лукавства, бо вони непорочні перед престолом Божим” (вірші 2-5).

“І я побачив святе місто, новий Єрусалим, що сходив з неба від Бога, приготований, наче наречена, прикрашена для свого чоловіка... Сяяння його подібне до коштовного каменя, наче каменя яшми, чистого, як кришталь. Воно має великий та високий мур, у якому дванадцять брам, і на брамах дванадцять ангелів та імена написані — імена дванадцятьох племен синів Ізраїля... А дванадцять брам — то дванадцять перлин, і кожна брама була із однієї перлини. Вулиці міста — чисте золото, прозоре, мов скло. А храму я не бачив у ньому, бо Господь Бог, Вседержитель і Агнець — то його храм” (Об'явлення 21:2, 11-12, 21-22).

“І жодного прокляття більше не буде. А буде в ньому престол Бога і Агнця, і Його раби будуть служити Йому; і побачать Його обличчя, а Його Ім'я на їхніх чолах. І ночі вже більше не буде, і не потребуватимуть світла світильника та світла сонця, бо Господь Бог їх освічує” (Об'явлення 22:3-5).

“І показав він мені чисту ріку живої води, прозорої, мов кришталь, що виходила від престолу Бога і Агнця. Серед його вулиць — із одного, і з другого боку ріки — дерево життя, що приносить дванадцять плодів, кожного місяця приносить свій плід. А листя дерева — для оздоровлення народів... Блаженні ті, що виперуть свій одяг, щоб мати право на дерево життя і ввійти брамами до міста” (вірші 1-2,14).

“І почув я гучний голос із престолу, що промовте: Ось Божа оселя з людьми; і Він поселиться з ними, і вони будуть Його народом, і Сам Бог буде з ними — їхній Бог” (Об'явлення 21:3).