TextBook Коли все це таким чином буде знищене, то якими треба бути у святому житті й у побожності вам, що чекаєте й прагнете приходу Божого дня, під час якого небо, охоплене полум'ям, зникне, а розжарені стихії розплавляться? Ми за Його обітницею чекаємо нових небес і нової землі, в яких проживає праведність.
Тому, улюблені, очікуючи цього, постарайтеся, щоб Він знайшов вас в мирі, чистими і незаплямованими. А довготерпіння нашого Господа вважайте за спасіння, як і написав вам з притаманною йому мудрістю наш улюблений брат Павло... Тож ви, любі, заздалегідь знаючи про це, стережіться, щоб не були ви зведені оманою безбожних і не відступили від своєї непохитності, але зростайте в благодаті й пізнанні нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа”.
Згідно з Божим Провидінням, Петрові було дозволено закінчити своє служіння в Римі, де за наказом імператора Нерона його ув'язнили приблизно в час другого арешту Павла. Таким чином, двоє апостолів-ветеранів, котрих праця розлучила на багато років, мали востаннє засвідчити про Христа в столиці світу і пролити на її землі свою кров як насіння для великих жнив святих і мучеників.
Відколи Петро був відновлений після свого зречення від Христа, він мужньо зустрічав небезпеку, виявляючи благородство й сміливість у проголошенні вістки про розп'ятого, воскреслого і вознесеного не Небо Спасителя. Перебуваючи у в'язниці, він згадував слова Христа: “Знову й знову запевняю тебе: коли ти був молодий, то підперізувався сам і ходив, куди хотів, коли ж постарієш, простягнеш свої руки й інший тебе підпереже та поведе, куди ти не захочеш” (Івана 21:18). Так Ісус відкрив Своєму учневі, якою смертю той помре, і навіть передрік, що його руки будуть простягнуті на хресті.
Петра, як єврея і чужоземця, присудили до бичування та розп'яття. Перед лицем цієї жахливої смерті апостол пригадав свій великий гріх зречення від Ісуса в час Його приниження. Але якщо раніше він не бажав прийняти хрест, то тепер вважав за радість віддати своє життя за Євангеліє. Ось тільки померти так, як його Учитель, він вважав за надто велику честь для себе, бо колись зрікся свого Господа. Петро щиро розкаявся у тому гріху і був прощений Христом. Про це свідчить дане йому високе доручення: пасти овець і ягнят отари. Але він не міг простити собі. Навіть думка про муки останньої жахливої сцени в його житті не могла применшити гіркоту його смутку й розкаяння. І він попросив своїх катів про останню милість: розп'яти його на хресті донизу головою. Прохання було задовільнене. Так помер великий апостол Петро.
Розділ 53. Улюблений Йоан
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дії апостолів» автора Уайт Еллен на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 52. Непохитні до кінця“ на сторінці 2. Приємного читання.