Розділ 35. Спасіння для юдеїв

Коли Єрусалим був зруйнований, а храм лежав румовищем, багато тисяч євреїв були продані в рабство до язичеських країн. Подібно до уламків корабля на безлюдному березі, вони були розсіяні серед народів. Упродовж вісімнадцяти віків євреї блукали по світу і в жодному місці їм не було дозволено відновити свій давній національний престиж. Їх лихословили, ненавиділи і переслідували в усі часи; на їхню долю випало багато страждань.

Незважаючи на те, що євреї як нація прирекли себе на жахливу долю, відкинувши Ісуса з Назарета, у кожному столітті жили шляхетні, богобійні єврейські мужі та жінки — мовчазні страждальці. Бог потішав їхні серця в час горя і співчував їхньому жахливому становищу. Він чув скорботні молитви тих, хто шукав Його всім серцем і прагнув зрозуміти Його Слово. Декотрі побачили в покірному Назарянинові, відкинутому і розп'ятому їхніми прабатьками, істинного Месію Ізраїлю. Коли вони збагнули значення знайомих пророцтв, так довго закрите нашаруванням традицій і фальшивого тлумачення, їхні серця сповнилися вдячністю Богові за невимовний Дар, Яким Він наділяє кожну людину, що повірила в Христа як особистого Спасителя.

Саме про таких людей Ісая згадував у своєму пророцтві: “Спасеться останок”. Від днів Павла аж до сьогодні Бог Своїм Святим Духом закликав як єврея, так і язичника. “Бо не зважає Бог на обличчя”, — стверджував Павло. Апостол вважав себе боржником греків і варварів, а також євреїв, але ніколи не забував про особливі переваги євреїв у порівнянні з іншими, і “найперше те, що їм довірене Слово Боже”. Він писав: “Бо я не соромлюся Радісної вістки Христа; адже вона — Божа сила на спасіння кожному, хто вірить: перше — юдеєві, а тоді — грекові. Адже праведність Божа відкривається в ній з віри у віру, як написано: А праведний вірою житиме”. У Посланні до римлян Павло писав, що не соромиться саме такого Євангелія Христа, котре однаково дієве для єврея та язичника.

Коли Євангеліє в усій повноті буде представлене євреям, багато з них повірять у Христа як Месію. Небагато християнських служителів відчувають себе покликаними працювати для єврейського народу. Але до тих, кого часто минають, як і до інших, повинна дійти вістка милості й надії у Христі.

Бог очікує, що наприкінці проповіді Євангелія, коли має бути звершена особлива робота для досі занедбаних класів людей, Його вісники виявлять особливе зацікавлення до єврейського народу, що проживає в усіх частинах світу.

Коли Писання Старого і Нового Завітів зіллються в одне ціле, відкриваючи віковічний план Єгови, для багатьох євреїв це буде неначе світанок нового творіння, наче воскресіння душі. Коли вони побачать новозавітного Христа на сторінках старозавітних Писань і зрозуміють, наскільки ясно Новий Завіт пояснює Старий, їхні дрімаючі душі прокинуться і вони визнають Христа Спасителем світу. Багато людей вірою приймуть Христа як свого Викупителя. Для таких виконаються слова: “А тим, які прийняли Його, дав владу стати Божими дітьми, — тим, які вірять у Його Ім'я” (Івана 1:12).

Серед євреїв декотрі, подібно до Савла з Тарса, сильні в Писанні; вони з дивовижною силою звіщатимуть незмінність Божого Закону. Бог Ізраїлів виконає це в наші дні. Його рука не стала коротшою, аби спасати. Коли Його слуги з вірою працюють для тих, хто довгий час був занедбаний і зневажений, тоді відкриється Його спасіння.

“Тому так говорить Господь, що відкупив Авраама, домові Якова: Яків не буде більше стидатися, обличчя його більш не червонітиме. Бо він побачить діло рук Моїх у себе, він буде святити Моє ім'я. Святого Якового будуть святити, Бога Ізраїлевого жахатись. Ті, що блукають духом, — мудрості навчаться, і ті, що ремствують, — розуму наберуться” (Ісаї 29:22-24).