Розділ 33. Працюючи у важких умовах

Нероби втрачають дорогоцінний досвід, котрий здобувається у процесі старанного виконання звичайних життєвих обов'язків. Не кілька осіб, а тисячі існують, лише споживаючи даровані їм Божою милістю блага. Вони забувають приносити Господеві жертви подяки за довірені їм багатства. Вони забувають, що, мудро використовуючи даровані їм таланти, мають бути не тільки споживачами, але й виробниками. Якби вони зрозуміли, що Господь бажає бачити їх Своїми помічниками і доручає їм роботу, то не ухилялися б від відповідальності.

Корисність молодих людей, котрі відчувають, що Бог кличе їх проповідувати, багато в чому залежить від налаштованості, з якою вони беруться за виконання цієї справи. Люди, вибрані Богом на служіння, повинні засвідчити про своє високе покликання і робити все можливе, аби стати придатними працівниками. Вони докладатимуть зусиль, аби набути досвіду, котрий допоможе їм у плануванні, організації й виконанні роботи. Усвідомлюючи святість свого покликання, вони з допомогою самодисципліни все більше уподібнюватимуться до свого Вчителя, виявляючи Його доброту, любов, істину. І якщо серйозно ставляться до вдосконалення доручених їм талантів, то Церква з розважливістю повинна допомагати їм.

Не кожен, хто вважає себе покликаним проповідувати, повинен одразу ж отримувати від Церкви постійну фінансову допомогу для себе та своєї сім'ї. Існує небезпека, що декотрі люди, володіючи невеликим життєвим досвідом, можуть зіпсуватися через лестощі й необачні обіцянки; не докладаючи зі свого боку жодних серйозних зусиль, вони сподіватимуться повної фінансової підтримки. Кошти, присвячені для поширення Божої справи, не повинні витрачатися на людей, які вирішують проповідувати, аби тільки отримувати за це платню і задовольняти своє егоїстичне прагнення до легкого життя.

Молоді люди, котрі бажають використовувати свої таланти в справі служіння, можуть засвоїти корисний урок із життя Павла в Солуні, Коринті, Ефесі та інших місцях. Красномовний оратор, муж, вибраний Богом для особливої роботи, він ніколи не ухилявся від праці і не втомлювався жертвувати для улюбленої справи. “Навіть тепер, — писав він до коринтян, — ми голодні та спраглі, голі й биті; ми тиняємося, трудимося, працюючи власними руками. Коли нас ображають, ми благословляємо, коли переслідують — терпимо” (1 Коринтянам 4:11-12).

Один з найбільших учителів серед людей — Павло залюбки виконував як найпочесніші, так і найскромніші обов'язки. У служінні Господеві, коли цього вимагали обставини, він охоче займався своїм ремеслом. Разом з тим, він завжди був готовий відкласти свою світську роботу, щоби протистати ворогам Євангелія або ж використати особливі можливості для навернення душ до Ісуса. Його завзяття і працелюбність є докором бездіяльності і прагненню легкого життя.

Власним прикладом Павло спростував поширену в тогочасній Церкві думку, що Євангеліє може успішно проповідуватися тільки тими, хто повністю звільнений від фізичної праці. Він показав на практиці, що можуть зробити посвячені члени Церкви в тих місцях, де люди незнайомі з євангельськими істинами. Його приклад надихнув багатьох скромних працівників робити все можливе для просування Божої справи і водночас продовжувати трудитися задля хліба щоденного. Акила й Прискила не були покликані віддавати увесь свій час євангельському служінню, однак Бог використав цих скромних працівників, аби відкрити Аполлосові повноту істини. Господь використовує різноманітні знаряддя для досягнення Своєї мети. І якщо одні особливо талановиті люди вибрані Богом, аби присвятити всі свої сили справі викладання та проповіді Євангелія, то багато інших, нерукоположених членів Церкви, також покликані відіграти важливу роль у спасінні душ.

Перед євангельськими працівниками, які перебувають на самозабезпеченні, відкрите широке поле діяльності. Багато хто можуть стати досвідченими служителями, присвячуючи частину часу фізичній праці. Таким чином можуть бути підготовлені сильні працівники для важливого служіння в місцях, де існує найбільша потреба.

Самовідданий Божий слуга, котрий невтомно трудиться у слові й ученні, несе важкий душевний тягар. Він не вимірює свою працю годинами. Платня не впливає на його роботу, і він не відмовиться від свого обов'язку, опинившись у несприятливих умовах. Він отримав доручення від Неба і від Неба чекає нагороди за виконану роботу.

Божий намір полягає в тому, щоб такі працівники були звільнені від зайвих турбот і мали можливість виконати повеління, дане Павлом Тимофієві: “Про це піклуйся, в цьому перебувай” (1 Тимофію 4:15). Хоч фізична праця і необхідна для підтримання фізичних і розумових сил, однак у Божий план не входить, аби більша частина часу була витрачена на роботу поза Церквою.

Ці вірні працівники, котрі охоче віддають своє майно і самих себе на євангельську справу, не вільні від спокус. Декотрі з них, обтяжені тривогою через відсутність належної фінансової підтримки від Церкви, зазнають лютих нападок ворога. Зауважуючи, як низько оцінюється їхня праця, вони засмучуються. Звичайно, вони сподіваються отримати нагороду судного дня, і це підбадьорює їх, а тим часом їхні сім'ї мають потребу в їжі й одязі. Якби вони вважали себе вільними від виконання Божественного доручення, то охоче почали б працювати своїми руками. Але вони розуміють, що їхній час належить Богові, незважаючи на короткозорість тих, котрі повинні забезпечувати їх належним чином. Вони перемагають спокусу обрати заняття, яке дозволило б їм швидко позбутися нужди, і продовжують працювати задля просування справи, дорожчої для них за власне життя. Однак для цього їм часом доводиться наслідувати приклад Павла і працювати власними руками, продовжуючи справу євангельського служіння. Вони роблять це не задля власних інтересів, а ради Божої справи на землі.

Часом Божому слузі здається, що він не може виконати необхідну роботу, бо йому бракує засобів. Декотрі побоюються, що їм забракне засобів, аби виконати все те, що вони вважають своїм обов'язком. Проте якщо вони зростають у вірі, то їм відкриється Боже спасіння і їхні зусилля матимуть успіх. Той, Хто звелів Своїм послідовникам іти по всьому світу, підтримає кожного працівника, котрий підкоряється наказові і прагне нести Божу вістку.

Господь не завжди відкриває все Своїм слугам, які виконують Його роботу. Іноді Він випробовує віру Свого народу, створюючи обставини, котрі змушують їх іти вперед з вірою. Часом Він приводить їх у тісні, скрутні місця та наказує прямувати вперед, хоч їм здається, що їхні ноги торкаються вод Йордану. Саме тоді молитви Його слуг підносяться до Нього зі щирою вірою в те, що Бог відкриє перед ними шлях і виведе їх на просторе місце.

Коли Божі вісники зрозуміють, що на них лежить обов'язок працювати на занедбаних ділянках Господнього виноградника і в дусі Господа жнив невтомно працюватимуть для навернення душ, тоді ангели Божі приготують перед ними шлях і необхідні засоби для виконання роботи. Просвічені люди охоче жертвуватимуть для підтримки справи, яка звершується задля них. Вони з готовністю відгукнуться на заклик про допомогу, і Божий Дух впливатиме на їхні серця, спонукуючи підтримувати справу Господа не тільки у своїй країні, але й за кордоном. Таким чином працівники в інших місцях укріпляться, і Господня справа просуватиметься вперед визначеним Ним шляхом.