Розділ 29. Вістка застереження і благання

Християни не повинні звертатися до цивільних судів для залагодження конфліктів між членами Церкви. Такі суперечки повинні вирішуватися між ними або через Церкву, згідно з настановою Христа. Навіть якщо має місце несправедливість, послідовник лагідного й покірливого Ісуса волітиме радше “зазнати втрати”, аніж відкрити перед світом гріхи своїх братів.

Судові позови між братами — це ганьба для справи істини. Християни, які судяться одне з одним, виставляють Церкву на посміховище перед її ворогами, викликаючи тріумф сил темряви. Вони знову завдають ран Христові, віддаючи Його на відкриту ганьбу. Ігноруючи авторитет Церкви, вони виявляють презирство до Бога, Котрий наділив Церкву авторитетом і владою.

У Першому посланні до коринтян Павло намагався показати їм, що Христос сильний уберегти їх від зла. Апостол знав: якщо вони виконають зазначені умови, то зміцняться силою Всемогутнього. Аби допомогти їм звільнитися від рабства гріха і творити святиню у страху Господньому, Павло намагався переконати їх, що Той, Кому вони присвятили своє життя під час навернення, має на них право.

“Ви — Христові, — писав він, — ви не свої... Бо ви викуплені за ціну. Отож прославляйте Бога у вашому тілі та у вашому дусі, що належать Богові”.

Апостол ясно вказав на наслідки повернення від чистого, святого життя до розпусних звичаїв язичества. “Не обманюйте себе, — писав він, — ні розпусники, ні ідолопоклонники, ні перелюбники, ні блудники, ні мужоложники, ні злодії, ні користолюбці, ні п'яниці, ні наклепники, ні розбійники Божого Царства не успадкують”. Автор Послання благав їх приборкувати низькі пристрасті й бажання. “Хіба ви не знаєте, — запитує він, — що ваші тіла — то храм Святого Духа, Який є у вас і Якого ви маєте від Бога?”

Павло був наділений неабиякими інтелектуальними здібностями, його життя свідчило про виняткову мудрість, завдяки якій він володів гострою інтуїцією і співчутливим серцем. Це дозволяло йому зближуватися з людьми, пробуджуючи в них кращі природні нахили та заохочуючи їх до святого життя. Його серце було переповнене щирою любов'ю до коринтських віруючих. Він палко бажав бачити в них внутрішнє благочестя, котре зміцнило б їх у боротьбі зі спокусами. Він знав, що на кожному кроці їхнього християнського життя їм протидіятиме сатанинське зборище і вони змушені будуть провадити з ним щоденну боротьбу. Їм доведеться стояти на варті проти підступів ворога, перемагаючи старі звички та природні нахили, завжди пильнуючи в молитві. Павло знав, що тільки постійно молячись і пильнуючи можна досягти високих християнських ідеалів, і цю істину він намагався закарбувати у свідомості віруючих. Але знав він і те, що в розп'ятому Христі їм була запропонована достатня сила, аби навернути душу до Бога і зробити її здатною опиратися всім спокусам. Озброївшись вірою в Бога та мечем Його Слова, вони володітимуть внутрішньою силою для подолання ворога.

Коринтські віруючі мали потребу в більш глибоких досвідах із Богом. Вони ще не володіли повним уявленням про те, що означає споглядати Його славу, перетворюючись на той самий образ. Вони бачили тільки перші промені славного світанку. Павло бажав, щоб вони сповнилися усією повнотою Божою, пізнаючи Того, з'явлення Котрого буде немов зірниця, доки не досягнуть повноти зрілості досконалої євангельської віри.