Розділ 20. Звеличення хреста

Таким чином, галати були навчені основних істин про “Бога Отця” та “Господа Ісуса Христа, Який віддав Самого Себе за наші гріхи, щоб визволити нас від теперішнього лукавого віку, за волею Бога і нашого Отця”. “Адже через віру в Ісуса Христа ви всі — сини Божі” (Галатам 1:3-4; 3:26).

Павло провадив серед галат таке життя, що пізніше міг сказати: “Прошу вас, брати: будьте, як я” (Галатам 4:12). Його уст торкнулася розпалена вуглина із жертовника, і він зміг піднятися над власною тілесною неміччю, представляючи Ісуса як єдину надію грішника. Його слухачі знали, що він був з Ісусом. Наділений силою згори, він міг порівнювати духовне з духовним, руйнуючи твердині сатани. Людські серця розчулювалися, коли він проповідував любов Бога, виявлену в жертві Його Єдинородного Сина, і багато душ запитували: “Що нам робити, щоб спастися?”

Так апостол проповідував Євангеліє під час служіння серед язичників. Він завжди вказував їм на Голгофський хрест. “Ми не проповідуємо себе, — згодом писав він, — але Господа Ісуса Христа; ми ж — ваші раби через Ісуса. Бог, — Який сказав: Нехай із темряви засяє світло! — освітив наші серця, щоб просвітити пізнанням Божої слави в особі Ісуса Христа” (2 Коринтянам 4:5-6).

Посвячені вісники, котрі на світанку християнства несли гинучому світові радісну новину про спасіння, не дозволяли марнославним думкам спотворювати їхню проповідь про Христа розп'ятого. Вони не прагнули ані влади, ані вищості. Сховавши власне “я” у Спасителеві, вони звеличували великий План Спасіння і життя Христа, Проводиря і Вершителя цього Плану; Христа, Котрий учора, сьогодні й повіки Той Самий і Котрий був Центром їхнього вчення.

Якби сучасні вчителі Слова Божого підносили хрест Христа все вище й вище, їхнє служіння мало б значно більший успіх. Якби грішників можна було спонукати з усією серйозністю поглянути на хрест і побачити розп'ятого Спасителя, вони усвідомили б глибину Божого співчуття та порочність гріха.

Смерть Христа — це доказ великої любові Бога до людини, це наша запорука спасіння. Забрати від християн хрест — все одно, що забрати сонце з неба. Хрест наближає нас до Бога, примиряючи нас із Ним. З ніжним співчуттям батьківської любові Єгова дивиться на страждання, котрих зазнав Його Син задля спасіння людства від вічної смерті, і приймає нас в Улюбленому.

Без хреста людина не могла б мати єдності з Отцем. Від нього залежить здійснення всіх наших надій. Від нього сяє світло любові Спасителя. Коли біля підніжжя хреста грішник споглядає Того, Котрий помер задля його спасіння, то може мати повноту радості, бо його гріхи прощені. У вірі схиляючи коліна біля хреста, він досягає такої висоти, яка непідвладна людині.

Завдяки хресту ми дізнаємося, що Небесний Отець любить нас безмежною любов'ю, тому не дивуємося словам Павла: “А я не став би хвалитися нічим іншим, як тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, яким для мене розп'ятий світ, а я для світу” (Галатам 6:14). Наша перевага — хвалитися хрестом і повністю присвятити себе Тому, Котрий віддав Себе за нас. Осяяні світлом, що струмує з Голгофи, ми можемо йти вперед, несучи це світло в'язням темряви.