Розділ 13. Дні приготування

Павло мав намір залишатися в Єрусалимі, де міг зустрітися з противниками. Втеча здавалася йому проявом боягузтва. Якби він, залишившись, міг переконати хоча б декого з упертих юдеїв у правдивості Євангельської Вістки, то зробив би це навіть ціною власного життя. Тому він відповів: “Господи, вони самі знають, що я кидав до в'язниць та бив по синагогах тих, що вірять у Тебе, а коли лилася кров Твого свідка Стефана, то я сам стояв і, схвалюючи [його вбивство], стеріг одяг тих, що його вбивали!” Небесний вісник відповів: “Іди, тому що Я пошлю тебе далеко — до народів” (Дії 22:19-21).

Довідавшись про це видіння, брати поспішили таємно вислати Павла з Єрусалима, побоюючись, аби його не вбили. Вони “повели його до Кесарії, а звідти відіслали до Тарса”. Зникнення Павла на деякий час призупинив запеклий опір юдеїв, і Церква отримала перепочинок, під час якого до неї приєдналася велика кількість віруючих.