Розділ 12. Із гонителя — в учні

Наскільки ж його вхід до міста відрізнявся від його сподівань! Уражений сліпотою, безпорадний, страждаючи від докорів сумління, не знаючи, яка ще кара чекає на нього, він шукав дому Юди, де міг на самоті роздумувати і молитися.

Упродовж трьох днів Савло “не бачив, не їв і не пив”. Ці дні душевної агонії видавалися йому роками. Знову й знову він з болем думав про ту роль, яку відіграв у мученицькій смерті Стефана. Згадуючи його осяяне небесним світлом обличчя, він із жахом усвідомлював провину, котру взяв на себе, дозволивши, щоб ним керували злість й упередженість священиків і начальників. Сумний, зі скрушеним серцем, він згадував, як часто заплющував очі й затуляв вуха від найприголомшливіших доказів, продовжуючи невтомно переслідувати віруючих в Ісуса з Назарета.

Ці дні ретельного самодослідження та впокорення серця він провів на самоті й відлюдді. Віруючі, попереджені про намір, з яким Савло прийшов до Дамаска, побоюючись, що він прикидається, аби ошукати їх, трималися осторонь, не виявляючи до нього співчуття. Він не мав бажання звертатися до ненавернених юдеїв, з якими планував переслідувати віруючих, знаючи, що вони не захочуть навіть вислухати його. Таким чином Савло, здавалося, був позбавлений будь-якого людського співчуття. Він покладав надію лише на допомогу милостивого Бога і до Нього звертався зі скрушеним серцем.

Протягом довгих годин, проведених на самоті з Богом, Савло пригадав багато місць зі Святого Письма про Перший прихід Христа. Він старанно аналізував пророцтва, і його пам'ять загострилася від переконання, яке опанувало його розум. Міркуючи над значенням цих пророцтв, він дивувався колишній власній нетямущості та сліпоті всіх юдеїв, що привела їх до відкинення Ісуса як обітованого Месії. Тепер усе здавалося йому ясним. Він зрозумів, що колишні упередженість і невір'я притупили його духовне сприйняття, заважаючи побачити в Ісусі з Назарета Месію, про Якого свідчили пророцтва.

Цілковито підкорившись викривальній силі Святого Духа, він зрозумів свої помилки і визнав широту вимог Божого Закону. В минулому гордий фарисей, упевнений, що виправдовується своїми добрими вчинками, тепер схилився перед Богом у покорі й дитячій простоті, визнаючи власну недостойність та благаючи зарахувати йому заслуги розп'ятого і воскреслого Спасителя. Савло прагнув до повної єдності з Отцем і Сином. Палко бажаючи отримати прощення й милість, він заносив до престолу благодаті ревні прохання.

Молитви розкаяного фарисея не були марними. Під впливом Божественної благодаті найпотаємніші думки і почуття його серця зазнали зміни; його оновлене єство перебувало в повній згоді з вічною волею Бога. Христос і Його праведність стали для Савла дорожчими за весь світ.

Навернення Савла — разючий доказ чудодійної сили Святого Духа, Котрий переконує людину про гріх. Савло щиро вірив у те, що Ісус із Назарета скасував Божий Закон, навчаючи Своїх учнів, ніби Закон втратив силу. Однак після свого навернення Савло визнав, що Ісус прийшов у світ з особливою метою: реабілітувати Закон Свого Отця. Він переконався, що Ісус — Автор усієї юдейської системи жертвоприношень і під час розп'яття прообраз став реальніcтю і що в Ісусі виконалися старозавітні пророцтва про Викупителя Ізраїлю.

В історії навернення Савла містяться важливі принципи, яких ми не повинні забувати. Савло опинився безпосередньо в присутності Христа. Він був тим, кого Христос призначив для найважливішої роботи, тим, хто мав бути Його “вибраною посудиною”. Однак Господь не відразу розповів йому про призначену для нього працю. Він зупинив Савла на його шляху, переконавши в гріху, а коли той запитав: “Господи, що мені робити?” — Спаситель привів цього юдея до Своєї Церкви, де він зміг би дізнатися про Божу волю щодо своєї подальшої долі.

Чудове світло, що розігнало темряву, в якій перебував Савло, було дане від Господа, але й учні повинні були зробити дещо для нього. Через Христа Савло отримав одкровення й переконання, і тепер, розкаявшись, він міг навчитися від тих, кому Бог доручив навчати людей Його правди.

У той час як Савло, залишаючись на самоті в домі Юди, молився і благав Бога, Господь з'явився у видінні одному учневі на ім'я Ананій, повідомивши, що Савло з Тарса тепер молиться й потребує допомоги. “Устань, піди на вулицю, що зветься Рівна, в домі Юди шукай тарсянина, Савла на ім'я, бо ось він молиться. У видінні він побачив, що муж, на ім'я Ананій, прийшов і поклав на нього руки, щоб він прозрів”.

Ананій ледве міг повірити словам ангела: чутки про те, як Савло жорстоко переслідував святих у Єрусалимі, поширились усюди. Він насмілився заперечити: “Чув я від багатьох про цього чоловіка, скільки зла він наробив твоїм святим у Єрусалимі! І тут має владу від первосвящеників ув'язнювати всіх, хто кличе Твоє Ім'я”. Та йому було наказано: “Іди, бо для Мене він є вибрана посудина, щоб понести Моє Ім'я до народів, до царів і до синів Ізраїлю”.

Підкорившись повелінню ангела, Ананій знайшов мужа, котрий ще недавно дихав погрозами на всіх віруючих в ім'я Ісуса; поклавши руки на голову цього покаяного грішника, він сказав: “Савле, брате! Послав мене Господь Ісус, Який з'явився тобі в дорозі, що нею ти йшов, щоб ти прозрів і наповнився Духом Святим. І в мить наче якась луска відпала з його очей, і він став бачити; а вставши, охрестився”.

Таким чином Ісус підтвердив авторитет і владу своєї Церкви, приєднавши Савла до Своїх працівників на землі. Христос мав тепер Церкву як Свого представника на землі, їй належало скерувати розкаяного грішника на дорогу життя.

Багато людей вважають, що отриманим світлом вони зобов'язані тільки Христові і не залежать від Його послідовників на землі. Ісус — Друг грішників, і Його серце зворушене їхнім горем. Володіючи усякою владою на небі й землі, Він поважає знаряддя, які призначив для просвіти і спасіння людей; Він скеровує грішників до Церкви, котру зробив маяком для світу.

Коли Савло, засліплений власними помилками й упередженням, отримав одкровення від Христа, Якого переслідував, він був приведений безпосередньо до Церкви, котра є світлом для світу. У цьому випадку Ананій представляє Христа і Його служителів на землі, які покликані діяти від Його імені. Замість Христа Ананій доторкнувся до очей Савла, аби той прозрів. Замість Христа він поклав на нього руки, і коли молився в Ім'я Христа, той прийняв Святого Духа. Усе звершується в Ім'я та владою Христа. Христос — Джерело, а Церква — русло, по якому зливається благодать.