Розділ «Тема 6. Адміністративне право Великобританії»

Великобританія (українська назва від англ. Great Britain; повна назва Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії - United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland, англійською часто скорочується до United Kingdom - Сполучене Королівство) - острівна держава на північному заході Європи. Великобританія є однією з найбільших держав Європи, ядерна держава, постійний член Ради Безпеки ООН. Спадкоємиця Британської імперії, найбільшої держави в історії, що існувала в XIX-поч. XX ст. Вважається батьківщиною сучасної парламентської демократії. Форма правління - парламентарна монархія.

Столиця - місто Лондон, одне з найбільших міст Європи і найважливіший світовий фінансово-економічний центр.

Великобританія складається з чотирьох "історичних провінцій" (англ. countries, тобто "країни"): Англія. Північна Ірландія, Шотландія, Уельс. Останні три мають національні уряди з різним ступенем повноважень, розташовані у Белфасті, Единбурзі та Кардіффі відповідно. Зі Сполученим Королівством асоційовані Коронні землі, хоча вони й не є його частиною конституційно. Сполучене Королівство має 14 Заморських територій.

Форма адміністративно-територіального устрою: унітарна держава, хоча три з чотирьох історичних провінцій (окрім Англії) мають значну міру автономії. Держава займає острів Великобританія, північно-східну частину острову Ірландія, острови Англії, Уайт, Нормандські, Оркнейські, Гебридські, Шотландські та низку дрібніших островів. Західні береги Великобританії відкриті водам Атлантичного океану, а східні та південні, звернені до Західної Європи, омиваються Північним морем та неширокими протоками Ла-Манш і Па-де-Кале. Площа - 244,1 тис. км.

Населення - близько 60 млн осіб, етнічний склад: британці (81,5% англійці, 9,6% шотландці. 1,9% валлійці, 2,4% ірландці, 1,8% ольстерці), індійці, пакистанці, китайці, араби, африканці.

Державна мова - англійська.

Національна валюта - англійський фунт стерлінгів, 1 фунт стерлінгів - 100 пенсів. В обігу перебувають банкноти 5, 10, 20, 50 фунтів, монети 1, 5, 10, 50 пенсів.

1. Загальна характеристика адміністративного права Великобританії

2. Вищі органи державної влади як суб'єкти адміністративного права Великобританії

Великобританія має парламентарний Уряд, основою створення та функціонування якого є так звана вестмінстерська система, яка є досить поширеною. Тому, розглядаючи систему суб'єктів публічної адміністрації Великобританії, в першу чергу, слід розглянути Парламент.

Парламент Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії (Parliament of the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland) у багатьох літературних джерелах визначається як найвищий державний орган Великобританії, що безпосередньо обумовлено реалізацією ним двох ключових функцій. Перша з них є найважливішою для держави і забезпечує існування суспільних відносин у всіх сферах суспільного життя, в тому числі у сфері публічного адміністрування - це законодавча функція. Вона реалізується в основному через постійні і тимчасові комітети Парламенту. Правом законодавчої ініціативи користуються як члени Парламенту, так і члени Уряду (які обов'язково мають бути депутатами однієї з палат), причому законопроекти Уряду мають пріоритет і можуть бути внесені у будь-який час. Законопроект проходить три читання. Схвалений Палатою громад2 у третьому читанні, він направляється до Палати лордів. Передбачені також спеціальні законодавчі процедури: делеговане законодавство (постанови, що видаються Урядом на підставі законів), розгляд фінансових законопроектів за так званою фінансовою процедурою та розгляд приватних законопроектів, внесених у формі петиції. Будь-який прийнятий документ вимагає Королівської санкції, щоб стати законом. Парламент є головним законодавчим інститутом Великобританії, оскільки Парламент Шотландії (Scottish Parliament), Асамблея Північної Ірландії (Northern Ireland Assembly) та Національна асамблея Уельсу (National Assembly for Wales) не мають статусу суверенних органів. На відміну від України, жоден суд Великобританії не може оголосити акт Парламенту неконституційним, тому що конституції як єдиного документа у Великобританії немає і новий закон може змінити або скасувати будь-який старий та стати складовою частиною британської конституції. Я кию закон, на думку суддів, сформульовано не зовсім вдало, вони намагаються усунути суперечності шляхом його тлумачення у своїх рішеннях.

Інша найважливіша функція британського Парламенту - контроль над Урядом. Згідно з традицією та конституційними угодами Уряд формується Парламентом і несе відповідальність перед ним. У Парламенті (як правило, за ініціативою опозиції) відбувається обговорення діяльності Уряду. Для його проведення виділяється 20 днів на сесію. Широко практикуються як письмові, так і усні парламентські питання до Уряду, що переважно мають публічний характер ("година питань" транслюється по телебаченню). Парламент здійснює перевірку витрат Урядом грошових коштів, виділення яких було затверджено Парламентом. Така перевірка проводиться парламентським Комітетом з публічної звітності, якому сприяє і надає необхідну інформацію Національне ревізійне відомство. Доповіді Комітету щорічно обговорюються Палатою громад.

Формально виконавча влада у Великобританії належить Короні (в особі монарха), яка номінально очолює увесь адміністративний апарат країни. Цей апарат включає центральні органи та органи місцевого самоврядування. До центральних органів, окрім Корони, належать: Прем'єр-міністр, Кабінет. Уряд, Таємна рада, міністерства і відомства.

Слід зауважити, що виконавча влада Великобританії базується на особливому статусі Корони, під яким розуміється необмежена влада Суверена та його Таємної ради формувати доктрину та практику повноважень інших органів виконавчої влади.

Теоретично повноваження монарха досить широкі, проте на практиці вони обмежені. Суверен діє в рамках конвенцій та прецедентів, майже завжди користуючись королівськими прерогативами за порадою Прем'єр-міністра та інших міністрів. Суверен призначає, у разі потреби, нового Прем'єр-міністра, формальне призначення відбувається на церемонії, що має назву "поцілунок рук" (Kissing Hands). Теоретично монарх може відправити Прем'єр-міністра у відставку, але конвенції та прецедент це забороняють. Суверен призначає та відправляє у відставку Кабінет і інші міністерства за порадою Прем'єр-міністра.

Монарх щотижня зустрічається з Прем'єр-міністром; регулярні зустрічі проводяться також з іншими членами Кабінету. Монарх може висловити своє бачення, хоча зрештою повинен прийняти рішення, яке пропонують Прем'єр-міністр чи Кабінет.

Суверен призначає Першого міністра Шотландії, але за поданням Шотландського парламенту. Перший міністр Уельсу, з іншого боку, безпосередньо обирається Національною асамблеєю для Уельсу. У справах Шотландії Суверен діє за порадами; у справах Уельсу - за порадою Прем'єра Великобританії та Кабінету, бо автономія Уельсу обмежена. Те саме стосується і Північної Ірландії.

Повноваження, що належать Короні, називаються Королівські прерогативи. Вони включають права (наприклад укладання договорів або направлення послів) та обов'язки (наприклад захищати королівство). Конституційність британської монархії полягає в тому, що королівські прерогативи у більшості випадків реалізуються міністрами або застосовуються за їх порадою. Згода Парламенту на таку реалізацію не потрібна. Разом з тим, згода Корони має бути отримана будь-якою з Палат перед обговоренням білля, що впливає на прерогативи або інтереси Корони.

Прерогативою монарха є скликання, продовження повноважень та розпуск Парламенту. Усі парламентські акти приймаються в ім'я монарха. Перед тим, як білль стає законом, потрібна королівська згода (Суверен може дати згоду, забрати згоду або утриматись).