Розділ «5. Адміністративні реформи в Італії»

Починаючи з 80-х років XX ст. в Італії системні недоліки конституційної моделі влади призводили до частих урядових криз, відсутності чітко визначених меж відповідальності парламенту і уряду за політичні рішення, відсутність координації дій центральних та місцевих органів влади. Державний апарат став працювати все менш ефективно, а в країні все гостріше відчувалася потреба в радикальних реформах державного механізму. Додатковим стимулом до реформи виступила проблема скорочення дефіциту бюджету і зменшення державного боргу.

Було намічено кілька напрямів реформи: подолання неналежного регулювання адміністративної сфери, реорганізація урядових органів, зміна принципів функціонування державної служби, широке впровадження інформаційних технологій в сферу державного управління, зміна порядку фінансування державного сектора.

Початок реформам у галузі державного управління поклав Закон 1988 р., який регламентував діяльність уряду і організацію президії Ради Міністрів, надав уряду низку нових повноважень. У 1990 р. був прийнятий Закон, що упорядковує законодавство з питань місцевого (провінційного і комунального) управління. Цим актом було оптимізовано розміри місцевих самоврядних одиниць, переглядалася система міського управління, кожній самоврядній одиниці пропонувалося мати свій статут. Протягом 10 років законодавство про місцеве управління було модернізоване і розширене, а в 2000 р. зведене в єдиний кодекс. У 1993 р. була проведена реформа виборчої системи: пропорційна система, яка погано себе зарекомендувала в італійських умовах, була замінена змішаною. В 1988-1999 рр. неодноразово вносилися зміни до регламентів палат парламенту з метою більш ефективної роботи цього представницького органу а також сприяння участі Італії в процесах європейської інтеграції.

У даний час проводиться серйозне реформування інституту державної служби. В рамках даного процесу вдосконалення управлінської діяльності був обраний шлях, який об'єднав у собі три аспекти адміністративної реформи державної служби: реформу державних посад, реформу державних структур і реформу процедур.

Проведена реформа дозволила скоротити державні структури. Було зменшено кількість міністерств, при цьому реформа державного апарату проводилася у взаємодії з громадянами та приватними підприємцями.

Найважливішим результатом адміністративної реформи в Італії стало значне спрощення різних адміністративних процедур. Так, до впровадження системи "єдиного вікна" потрібно було зібрати до 43 підписів на документах для того, щоб відкрити приватне підприємство.

Для діючого зараз варіанту служби "єдиного вікна" характерно те, що в "єдине вікно" подається один запит і рішення приймається теж одне: "так" чи "ні". Не обмежуючись тим, що муніципалітет визначили в якості органу, що здійснює роботу "єдиного вікна", комунальній владі було дозволено скликати наради, на яких відбувається спільне обговорення питання за участю всіх зацікавлених служб. Представник адміністрації висловлює думку всіх служб, відповідає за них і дає розгорнуту відповідь з питання відкриття приватного підприємства. Раніше для винесення остаточного рішення потрібно від двох до п'яти років, тепер - близько трьох місяців, а в особливо складних випадках - 11 місяців.

Уперше в нормативних правових актах Італійської Республіки визначено, що державна влада та її представники можуть бути відповідачами в суді в разі нанесення шкоди діями посадових осіб. Після відшкодування шкоди за позовом адміністрація може провести внутрішнє розслідування з виявлення конкретного винуватця - представника цієї адміністрації. Ця людина може бути покарана, в тому числі у грошовій формі, але розмір особистої відповідальності чиновника завжди менше, ніж відповідальність адміністрації. Одночасно зі значним посиленням відповідальності було істотно збільшено рівень заробітної плати. Наприклад, для вищих посадових осіб одна третина заробітної плати залишається незмінною, а дві третини залежать від досягнутих результатів.