Розділ «4. Адміністративна відповідальність в КНР»

Адміністративна відповідальність за законодавством Китайської народної республіки в теперішній час знаходиться в процесі становлення та розвитку. Існуючі в Китаї на сучасному етапі суспільні відносини, що виступають предметом регулювання нормами адміністративного права, постійно підлягають значним змінам у міру того, як модель "соціалізму з китайською специфікою" перетворюється у напрямі скорочення сфери безпосереднього державного втручання, зменшення ступеня його централізації. Всі ці зміни впливають на стан розвитку адміністративної відповідальності в китайському праві, оскільки законодавець не встигає своєчасно реагувати на зміни, які відбуваються в країні та приймати необхідні нормативно-правові акти, що встановлюють відповідальність за порушення адміністративного законодавств в нових умовах. Китайські адміністративісти констатують, що сфера адміністративної відповідальності знаходиться на початковій стадії свого розвитку. Саме тому всі теоретичні питання, що стосуються даного інституту, не отримали єдиного теоретичного погодження.

Витоки китайського адміністративного права в цілому та безпосередньо адміністративна відповідальність беруть свій початок з глибокої давнини. Як зазначав авторитетний сучасний вчений Є. І. Кичанов "Адміністративне право було одним із самих розширених видів традиційного китайського права", загалом його приписи слугували для правового регулювання діяльності бюрократії, а також регулювання підрахунку населення, практики збору податків і інших аспектів китайської адміністративної діяльності. Сама адміністративна відповідальність носила яскраво виражений ретроспективний характер, ототожнювалась із покаранням, яке межувало з кримінальними санкціями. Так, відповідно до указу Сунського імператора Хуей-дзуна від 1120 року чиновники адміністрації округа, що особисто не брали участі в слідчих діях чи судовому розгляді та передавали їх ведення спеціальним чиновникам, підлягали притягненню до адміністративної відповідальності у вигляді 2 років каторжних робіт.

З проголошенням Китайської народної республіки не тільки багата історична спадщина, а й діюче на деяких територіях гоміньдановське адміністративне законодавство було об'явлено антинародним. З самих перших років нової китайської держави адміністративне право країни формувалось під впливом радянських адміністративістів (Закон КНР "Про організацію Центрального народного уряду" (1949 р.), "Правило організації народних урядів провінцій" (1950 р.), "Положення про тимчасову організацію комітетів по охороні громадського порядку" (1952 р.) тощо).

На думку китайських юристів лише після 3-го Пленуму ЦК КПК 11 скликання (грудень 1998 р.) адміністративне право Китаю почало розвиватися за своїм вектором.

Здійснювані в Китаї реформи поставили законодавця перед проблемою прийняття єдиного нормативно-правового акта, яким би було регламентовано один із важливих інститутів - інститут адміністративної відповідальності. Робота над створенням адміністративного кодексу почалася ще в 1986 р., але безкінечні суперечки навколо готовності китайського суспільства до таких змін привели до відмови його прийняття на етапі реформування адміністративного права. Таким чином, як і в цивільному праві Китаю, в адміністративному праві відсутній єдиний кодифікований акт правотворчості, який прийнятий і застосовується в правових системах багатьох країн світу.

Пізніше, 1 жовтня 1990 р. на території КНР вступив у дію, прийнятий на другій сесії ВСНП 7-го скликання 4 квітня 1989 р. Адміністративно-процесуальний кодекс КНР. Він визначає порядок притягнення винної особи до адміністративної відповідальності, а також порядок оскарження та опротестування незаконних дій посадових осіб, які здійснюються у ході притягнення особи до адміністративної відповідальності.

До інших важливих актів правотворчості, положення яких також присвячені адміністративної відповідальності, треба віднести:

- Закон КНР "Про адміністративні покарання" від 27 березня 1996 p.;

- Закон КНР "Про адміністративний контроль" від 29 квітня 1999 p.;

- Закон КНР "Про перегляд адміністративних дій" від 9 травня 1997 p.;

- "Правила покарання та накладення стягнень за протиправні діяння в фінансовій сфері" від 5 листопада 2004 p.;

- "Правила накладення стягнень на працівників адміністративних органів" від 4 квітня 2007 р.

Окрім перерахованих нормативно-правових актів, норми, які регламентують питання адміністративної відповідальності, знаходяться в багатьох інших нормативно-правових актах, прийнятих всекитайскими зборами народних представників та його постійним комітетом.

Адміністративна відповідальність у Китайському праві також міститься в розпорядженнях, інструкціях та положеннях, що видаються міністерствами, державними комітетами, та центральними відомствами країни. Наприклад, ст. 22 Положення про кваліфікацію викладачів, яке затверджене наказом Державної ради № 188 від 12 грудня 1995 p., встановлює адміністративну відповідальність за халатне ставлення до своїх службових обов'язків, що допускаються зловживанням при визнанні кваліфікації викладачів, які спричинили шкоду в указаній діяльності.

Велика кількість перерахованих нормативно-правових актів, що регулюють адміністративну відповідальність, говорить про те, що китайський законодавець віддає перевагу розробленню та прийняттю численних підзаконних актів, котрі регулюють дану сферу. Така позиція китайського правотворця обумовлена здійснюваним у країні курсом "іти на двох ногах" у справі правового будівництва, витоки якого лежать у цивільному праві Китайської народної республіки. Даний курс, з одного боку, передбачає роботу над проектом єдиного нормативного акта, який буде регулювати інститут чи сферу, з іншого боку, поки такий документ не готовий, він замінюється великою кількість окремих нормативно-правових актів.

У той самий час адміністративна відповідальність в Китаї встановлюється на рівні не тільки законів, а й підзаконних правових актів. Це - основне відмежування адміністративної відповідальності від кримінальної, яка визначається тільки законом. У цьому китайська правова система схожа на українську правову систему.

Китайські теоретики в галузі адміністративної відповідальності визначають адміністративну відповідальність як "юридичні наслідки, що відповідно до закону повинні бути покладені на суб'єкта адміністративного права у зв'язку з порушеннями адміністративного законодавства".

Існують непоодинокі позиції, що адміністративна відповідальність це - наслідки за порушення, допущені при здійснення адміністративних посадових повноважень. Деякі автори стверджують, що "дана адміністративна відповідальність повинна мати назву - відповідальність уряду, що покладається на зазначеного суб'єкта за порушення прав громадян та неналежну адміністративну діяльність". Але останні позиції підлягають активній критиці, як з боку законодавства так і з боку теоретиків.

Китайський законодавець, як і український, не передбачає в кодифікованому акті визначення адміністративної відповідальності. Разом з тим, у китайському праві встановлена диспозиція (ст. 37 УК КНР): "Щодо осіб, які скоїли незначні злочини і до яких немає необхідності застосовувати кримінальну відповідальність, можна не застосовувати кримінальні покарання; з урахуванням конкретних обставин справи, даним суб'єктам може бути винесено суспільний осуд, або вони можуть бути зобов'язані письмово розкаятися, принести вибачення, відшкодувати збитки або компетентні органи можуть накласти на них адміністративне покарання". Дана норма показує, що китайський законодавець передбачає можливість замінити кримінальне покарання адміністративним. Треба зазначити, що дана норма надає широкі можливості для зловживання при застосуванні вказаної норми. В той самий час, це є специфічною особливістю у порівнянні інституту адміністративної відповідальності Китаю і України.