Розділ «Тема 7. Адміністративне право Канади»

Держава знаходиться в Північній Америці.

Територія - 9984670 км. Столиця - м. Оттава. Найважливіші міста: Монреаль, Торонто, Едмонтон, Ванкувер, Квебек, Калгарі, Гамільтон, Вінніпег.

Населення - 33091228 чол. (2007 р.); 40% - англоканадці, 27% - франко-канадці.

Офіційні мови - англійська та французька.

Релігія - більшість віруючих - католики (45%), а також прихильники різних протестантських церков.

Канада - демократична держава, за формою правління - конституційна монархія з двома офіційними мовами та двома правничими системами - громадянським правом та загальним правом. Канада являє собою федерацію, у складі якої виділяється десять провінцій з системою майже повного самоврядування та три особливі території, підвладні безпосередньо центральному уряду. Главою держави є Королева Канади, вона ж - Королева Великобританії, Австралії і Нової Зеландії та інших країн, розкиданих по всьому світу - від Багамів до Папуа-Нової Гвінеї. Кожен закон схвалює уряд від імені Королеви, але повноваження щодо втілення законів надаються чиновниками від імені канадського народу. Вся повнота королівської влади лягає нині в Канаді на представника королеви - Генерал-губернатора, якщо Королева не перебуває в Канаді.

У 1605 р. французи заснували в Канаді першу європейську колонію, пізніше до колонізації країни приступили і англійці. У 1763 р. У результаті Семирічної війни французькі володіння в Канаді були передані Англії. У 1867 р. з чотирьох колоній була створена Федерація Канада з правами домініону - самоврядної держави в межах Британської імперії. У 1931 р. Вестмінстерський статут зрівняв у правах Канаду та інші домініони, з метрополією. У 1969 р. встановлено рівність англійської і французької мов у країні.

Правова система Канади належить до англосаксонської правової сім'ї, відповідно до якої конституцію складають безліч писаних актів, правових прецедентів, а також неписані джерела, так звані конституційні угоди. На прикладі Канади можна спостерігати процес послідовного розвитку демократичних інститутів конституційної системи федеративної держави. В історії правового розвитку Канади має велике значення Акт про Британську Північну Америку (1867 р.). Саме цим документом було утворено федеративну "напівнезалежну" державу - Канада. В даний час положення Акта про Британську Північну Америку визначають структуру і повноваження органів влади і управління Канади. Дані положення продовжують діяти з урахуванням деяких змін і доповнень. На сьогоднішній день історія становлення державності Канади мало досліджена вченими-юристами.

1. Система органів виконавчої влади Канади

2. Державна (публічно) служба Канади

Закон про цивільну службу ухвалено у 1908 p., а з 1967 р. цивільну службу було перейменовано в державну (публічну) службу. Прийняття зазначеного Закону припинило практику організації державної служби на основі політичного звичаю. Окрім зазначеного закону діють й інші нормативно-правові акти, зокрема Закон про трудові стосунки на державній службі, який регулює стосунки наймача - Казначейської Ради, яка завжди виступає від імені Канади під час призначення громадян на державну службу, і державних службовців. Законом про трудові стосунки на державній службі визначено, що "державною службою визнається зайняття різних посад в департаментах або в інших відомствах". У 1992 р. Парламентом Канади було ухвалено рішення щорічно відзначати третій тиждень червня як Тиждень Федеральної державної служби (National Public Service Week, NPSW).

З 70-х років XX ст. державна служба Канади починає бурхливо розвиватися. У 2006 р. державна служба складала близько 454000 зайнятих у канадських федеральних відомствах, які розподілялися таким чином: у федеральних департаментах - 180000 осіб, у федеральних агентствах - 60000, в апараті парламенту - 20000, на федеральних підприємствах, включаючи коронні корпорації - 88000, в силових структурах - 106000 осіб. З них тільки перші три категорії можуть розглядатися як цивільні державні службовці3. Приблизно 42% канадських державних службовців працюють у Національному столичному регіоні (NCR) - Оттава-Халл, 24% працюють в інших місцях найбільших провінцій, зокрема в Онтаріо та Квебеку, 21% - в Західному регіоні Канади та 11%-- на атлантичному узбережжі Канади. Оскільки штаб-квартири більшості установ знаходиться в NCR, близько 72% керівників працюють у цьому регіоні. Але протягом двох наступних років чисельність державних службовців було зменшено. Станом на 2008 р. чисельність державних службовців вже становила 263000 осіб, що складає 0,82% від загальної чисельності населення країни.

Останніми роками було проведено багато наукових досліджень щодо ролі державної служби для самих службовців та громадян. Так, дослідження щодо погляду державних службовців на їх вид діяльності дозволило зробити такі висновки:

- високий відсоток державних службовців всіх рівнів управління вважають державну службу гарним місцем роботи, пишаються нею та прагнуть служити канадцям;

- багато службовців вважають, що надмірна ієрархічна адміністративно-правова побудова, необхідність постійно змінювати пріоритети своєї діяльності, брак ресурсів і необґрунтовані терміни виконання завдань роблять цей вид діяльності особливо складним;

- керівники, які працювали до цього в приватному секторі, вважають, що державна служба має занадто багато зайвих ієрархічних структур, що не дає змогу генерувати корисну інформацію, підвищувати продуктивність і зменшує можливості приділяти увагу до управління людськими ресурсами;

- переважна більшість державних службовців будуть рекомендувати цей вид діяльності своїм дітям, при цьому будуть роз'яснювати проблеми щодо відповідальності, навантаження, складності вирішення проблеми конфлікту інтересів;

- серед державних службовців змінюється бачення балансу щодо службової діяльності та особистого життя.

Права державних службовців у контексті загальних прав і свобод громадян Канади регулювалися окремими конституційними актами та іншими актами, що приймаються Парламентом. Важливо підкреслити, що в Канаді створено професійні спілки державних службовців.