Розділ «1.2. Особливе адміністративне право ФРН»

У той час коли загальне адміністративне право містить приписи, які мають значення для всіх галузей адміністративного права, особливе адміністративне право регулює окремі галузі діяльності адміністрації. Норми законів і постанов, які охоплюють матеріальні завдання адміністрації, в своїй сукупності утворюють особливе адміністративне право.

Загальне і особливе адміністративне право не функціонують окремо одне від одного, вони знаходяться у стані взаємовпливу і взаємопроникнення.

До особливого адміністративного права належать: комунальне право, поліцейське право і право охорони громадського порядку, право публічної служби (чиновницьке право), будівельне право, право вуличного і дорожнього руху, право регіонального і земельного планування, право господарського управління, екологічне право.

Так, наприклад, поліцейське право і право охорони громадського порядку об'єднуються поняттям захисту від небезпек. Небезпекою є стан, який згідно з розумним, основаним на загальному життєвому досвіді ставленням може в найближчий час спричинити збитки громадській безпеці і порядку.

До громадської небезпеки належить збереження недоторканності життя, здоров'я і свободи окремих осіб, а також порядку в установах держави. Під громадським порядком розуміють як сукупність, що базується на конституційному порядку, правил поведінки окремих осіб у суспільстві.

Існує розмежування поліцейського права і права охорони громадського порядку в різних визначеннях поняття "поліція". Тут варто розрізняти поліцію охорони громадського порядку, що здійснює попереджувальні заходи, від кримінальної поліції, що здійснює репресивні заходи.

Закони про поліцію визначають коло осіб, щодо яких можуть бути застосовані окремі поліцейські заходи. Проводиться розмежування між такими особами:

1) відповідальними за неправомірну поведінку;

2) відповідальними за фактичні обставини, що створили небезпеку порядку, без неправомірної поведінки;

3) не підлягають відповідальності.

У свою чергу, право публічної служби являє своїм предметом перебування на службі в одній з юридичних осіб публічного права - Федерації, землі, громади, різного роду публічно-правових корпорацій.

Персонал публічної служби складається з чиновників, службовців і робітників. Службовці і робітники працюють на підставі договору про службу відповідаю до норм трудового права. Між службовцем і роботодавцем не існує договірних відносин, вони включені в систему службових відносин на підставі адміністративного акта. Службовець отримує на тривалий час повноваження на виконання владних функцій, він підпорядковується умовам публічного відношення службової вірності своєму роботодавцю і є працівником публічно-правової корпорації.

Важливими нормативними документами, що регламентують діяльність службовців, є:

- Федеральний закон про чиновників, який регламентує основні питання положення федеральних чиновників;

- Федеральний закон про грошове утримання чиновників і державних службовців;

- Закон про забезпечення службовців, який регламентує соціальне забезпечення службовців (пенсія, забезпечення при виключних випадках);

- Федеральна постанова про проходження служби службовцями;

- Рамковий закон про правове положення службовців щодо федеральних, земельних і комунальних службовців.

Поряд із цими важливими актами діють й інші закони, що регламентують окремі питання соціального положення чиновника. До них належать: