Розділ «5. Відповідальність представників публічної адміністрації Франції»

Адміністративне право зарубіжних країн

Французьке право знає два режими юридичної відповідальності: цивільно-правову, а це суперечки (спори) між приватними особами, і адміністративно-правову, яка характеризується взаємовідносинами між державними службами та окремими громадянами.

В адміністративному праві Франції відповідальність юридичних осіб, що потрапляють під режим публічного права, поєднується з індивідуальною відповідальністю службовців. Крім того, існує декілька видів відповідальності службовців.


Кримінальна відповідальність



Фінансова відповідальність



Дисциплінарна відповідальність


На відміну від попередньої форми відповідальності, дисциплінарна - найбільш важлива з практичної та юридичної точок зору та має більш поширене застосування. У більшості випадків інформація про прийняті дисциплінарні санкції не поширюється. Немає статистичних даних, невідомо, до якої кількості службовців були застосовані ті або інші санкції і який їх характер.

Процедура накладення дисциплінарних санкцій полягає в таких принципах та ключових положеннях.

1. Право на захист від довільних дій. Які б не були санкції, ким би не був службовець: цивільним, військовим, працівником суду - він має право на захист при застосуванні до нього санкцій. Цей загальний принцип міститься в правових актах, які передбачають, що до будь-якого переміщення по службі чи до застосування відповідної санкції службовець має право на ознайомлення з матеріалами особистого досьє. Це право на ознайомлення з особистим досьє та право на захист були включені в усі статути державних службовців і Державна рада віднесла цю формальність до загально правових принципів. Даний принци полягає в тому, що зацікавленій особі необхідно повідомляти одночасно суть справи і претензії, надати їй достатній час для ознайомлення зі змістом цих претензій та підготовки до захисту. Також необхідно запросити винну особу до дисциплінарного органу, щоб вона мала змогу виправдатися та захистити свою репутацію особисто або за допомогою профспілкового органу чи адвоката.

2. Системи ухвалення рішення. Дисциплінарні санкції можуть застосовуватися на основі двох систем, з яких одна є загальноправовою, а інша - винятковою. Загальноправова система поєднує в собі рішення вищих органів влади та втручання консультативного органу. Процедура здійснюється в три етапи. На першому етапі вищий орган влади, тобто орган, наділений правом призначення службовців, порушує персональну справу. Керівник служби, міністр або префект вважає, що службовець вчинив порушення та починає процедуру дисциплінарної відповідальності, зокрема шляхом повідомлення про зміст особистого досьє. На другому етапі проводиться консультація з відповідним органом. Для цивільних службовців таким органом є паритетна адміністративна комісія, яка засідає як дисциплінарна рада; половину її членів складають представники адміністрації, а іншу половину - представники персоналу. Комісія виносить ухвалу про застосування санкцій; вона може запропонувати не застосовувати санкції або застосувати санкцію на власний вибір. Слід зазначити, що думка, висловлена комісією, не має обов'язкової сили, але дуже часто береться до уваги. Третім етапом є етап ухвалення рішення. Рішення приймається вищим органом, якому належить останнє слово, тому що він вирішує питання про подальші дії: не застосовувати санкції або ж застосувати санкцію залежно від характеру та тяжкості проступку.

Що стосується виняткової системи, то це режим дисциплінарної юрисдикції, що застосовується у певних виключеннях, зокрема для викладачів, які підсудні дисциплінарним судам, що складаються з викладачів. Винних судять їх колеги в якості суду першої інстанції, а апеляційною інстанцією виступатиме Вища рада національної освіти. Також можливе подання касаційної скарги на розгляд Державної ради, тоді як щодо інших дисциплінарних заходів подається звичайна скарга з приводу перевищення влади.

3. Обов'язок мотивування рішення. Орган, що застосовує санкцію, повинен вказати в тексті свого рішення причини, з яких воно було прийняте, а також претензії, пред'явлені відповідній особі, тобто існує обов'язок мотивувати дисциплінарну санкцію. Це має суттєве значення, оскільки дає можливість особі дізнатися, за що її піддали дисциплінарному стягненню. Причому уточнені на останньому етапі провадження мотиви можуть дещо відрізнятися від тих, які були вказані спочатку. Наприклад, висувалось три претензії, з яких дві були відхилені в ході розслідування і залишилася лише одна. Зацікавлена особа може оспорювати вказані мотиви, заявивши, що вони необґрунтовані або ж пред'явлені справедливо, але не містять у собі складу протиправної дії і тому не можуть слугувати підставою для покарання. Таким чином, суперечка про правомірність санкцій буде значно полегшена, якщо рішення буде мотивованим.

Існує чотири основних правила, що стосуються суті дисциплінарної справи. Вони діють незалежно від того, приймається рішення вищим органом або спеціальною юрисдикційно-контрольною інстанцією.

Перше правило стосується дотримання принципу законності в кримінально-правовому сенсі. Краще всього його суть виражена в латинському вислові: немає покарання і немає злочину, якщо вони не передбачені в законі. У кримінальному праві діють обидві частини цього вислову: законом визначається перелік покарань і передбачені види правопорушень. Проте у випадку дисциплінарної відповідальності застосовується тільки перша половина вислову. Існує перелік дисциплінарних санкцій, встановлених законом, і можна застосовувати лише ті, що ним передбачені. У Статуті державних службовців міститься такий перелік - це, передусім, заходи морального характеру, якими є попередження і догана. Потім застосовуються санкції, що дозволяють затримувати просування по службі або вигідне переміщення по роботі. До цієї групи входять: виключення зі списку на просування по службі; призупинення підвищення в чині; тимчасове звільнення строком до п'ятнадцяти днів; переведення на інше місце роботи; пониження в чині; тимчасове звільнення строком від шести місяців до двох років. Найбільш серйозною є остання група заходів дисциплінарної дії; ці заходи тягнуть за собою припинення роботи у формі офіційного звільнення у відставку або усунення з посади. Цей перелік не включає покарання у вигляді штрафу, як і утримання з платні.

Принцип законності, таким чином, повністю реалізується в дисциплінарному праві. Але зовсім не застосовується інший його аспект, оскільки не існує нормативного визначення дисциплінарних проступків. Вони визначаються судовою практикою. Не існує законодавчого акта, аналогічного Кримінальному кодексу, в якому перераховувалися б усі обов'язки службовців та усі види проступків, які вони можуть вчиняти. Законодавство, що встановлює основні права і обов'язки службовців, - не всеосяжне і більшість проступків визначаються практикою та рішеннями судів. Не існує зв'язку між переліком заходів покарання і переліком правопорушень. Отже, можливо оголосити просту догану службовцеві, який вкрав у держави велику суму грошей, і усунути з посади службовця, що одного разу запізнився на роботу. Тому Державна рада зобов'язала суддів встановлювати, чи не припустилась адміністрація явної помилки при наданні оцінки проступку та при обранні міри покарання.

Другим є правило, що не можна двічі відповідати за один і той самий проступок. З цього правила існує два виключення. По-перше, якщо службовець відряджений до іншого підрозділу, він може отримати два покарання за одне і те саме діяння: одне покарання там, куди він відряджений, а інше - за основним місцем роботи. Інше виключення із загального правила полягає в тому, що за одне й те саме діяння можливо застосувати кримінальне покарання і дисциплінарну санкцію. Якщо службовець вчинив крадіжку, він може бути засуджений до ув'язнення та одночасно усунений з посади.

Третє правило полягає у відокремленому розгляді кримінальної та дисциплінарної справи. Може статися, що одночасно будуть розпочаті два провадження: наприклад, за крадіжку майна в порядку кримінального процесу й дисциплінарного провадження. У такому випадку адміністративний орган має право зачекати результати кримінального процесу, але не зобов'язаний це робити: якщо дисциплінарний орган дійшов висновку, що крадіжка була здійснена саме цим службовцем, він може негайно застосувати щодо нього дисциплінарну санкцію, не чекаючи рішення кримінального суду. З іншого боку, кримінальне провадження може бути розпочате без дисциплінарного і навпаки.

Результати такого роду проваджень можуть бути різними. Може статися, що за одне й те саме діяння службовець буде виправданий кримінальним судом і покараний в дисциплінарному порядку. Це пояснюється тим, що оцінка протиправності діянь може бути різною, крім того, інформованість інстанцій що здійснюють провадження, теж може бути різною.

Останнє питання стосується застосування законів про амністію. У Франції після президентських виборів ухвалюється закон про амністію. Раніше закони про амністію стосувались кримінальних справ. Однак з часом такі нормативні акти почали застосовуватись у дисциплінарній практиці. Особа звільняється не лише від кримінальної відповідальності, а й від дисциплінарної за вчинений нею проступок. Якщо правопорушення було вчинене до амністії, заходи покарання після її прийняття застосовувати не можна. Якщо міра покарання була застосована до закону про амністію, вона не скасовується законом. Закон не скасовує покарання, він скасовує лише караність діянь, за умови якщо заходи покарання за такі діяння ще не застосовані, їх не можна більше до них застосовувати.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративне право зарубіжних країн» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „5. Відповідальність представників публічної адміністрації Франції“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Кафедра адміністративного права і процесу

  • Тема 1. Загальна характеристика адміністративного права зарубіжних країн

  • 3. Загальна характеристика адміністративного права зарубіжних країн

  • 4. Джерело адміністративного права

  • 5. Принципи адміністративного права

  • Тема 2. Адміністративне право Франції

  • 2. Публічна адміністрація Франції

  • 3. Адміністративні послуги у Франції

  • 4. Адміністративне судочинство у Франції

  • 5. Відповідальність представників публічної адміністрації Франції
  • Тема 3. Адміністративне право Федеративної Республіки Німеччина

  • 1.2. Особливе адміністративне право ФРН

  • 2. Структура публічної адміністрації ФРН

  • 3. Місцеве самоврядування у ФРН

  • 4. Адміністративне судочинство ФРН

  • Тема 4. Адміністративне право Польщі

  • 2. Система органів державної влади Польщі

  • 3. Правові засади діяльності виконавчої влади Польщі

  • 4. Судова система Польщі

  • Тема 5. Адміністративне право Італії, Іспанії, Португалії

  • 3. Публічна адміністрація Іспанії

  • 4. Публічно адміністрація Португалії

  • Тема 6. Адміністративне право Великобританії

  • 5. Особливості судової системи та адміністративної юстиції Великобританії

  • 6. Публічні послуги у Великобританії та їх стандартизація

  • Тема 7. Адміністративне право Канади

  • Тема 8. Адміністративне право Сполучених Штатів Америки

  • 2. Державна служба США

  • 3. Система місцевого самоврядування США

  • 4. Адміністративне судочинство США

  • Тема 9. Адміністративне право Туреччини

  • 3. Адміністративна юстиція Туреччини

  • 4. Адміністративна відповідальність у Туреччині

  • Тема 10. Адміністративне право Китайської Народної Республіки

  • 2. Система публічних органів КНР

  • 3. Органи суду і прокуратури в КНР

  • 4. Адміністративна відповідальність в КНР

  • Тема 11. Адміністративне право Японії

  • 3. Публічна служба Японії

  • 4. Судова система Японії

  • Тема 12. Адміністративне право Королівства Саудівська Аравія

  • Тема 13. Адміністративне право Єгипту

  • 3. Публічна служба в Єгипті

  • 4. Судова система Єгипту

  • Тема 14. Адміністративні реформи в окремих зарубіжних країнах

  • 5. Адміністративні реформи в Італії

  • 6. Адміністративна реформа в Японії

  • 7. Адміністративні реформи в Китаї

  • Тема 15. Адміністративно-правове регулювання діяльності поліцейських органів у зарубіжних країнах

  • Тема 16. Адміністративно-правовий статус національного центрального бюро Інтерполу

  • Тема 17. Зарубіжне адміністративно-правове забезпечення протидії відмиванню коштів

  • Центральна і Південна Америка, Карибський басейн

  • Близький Схід і Африка

  • Російська Федерація

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи