TextBook – Такої, як була в його батька і діда…
Східняк підійшов, присів перед нею.
– Послухай, Марусе, не будь же ти дурепою. Не жалієш себе – навіщо хлопцю життя ламаєш? Зрозумій: ви програли. Багато хто з ваших це давно усвідомив, але боїться вийти з криївки, бо думає, що нема назад дороги. Та вона є: влада знову оголошує амністію. Нікого не будуть переслідувати: набридло нам уже ганятися за примарами! Радянська влада сильна, як ніколи, хіба ж нам боятися купки бандитів? Так, ви вже не армія, не підпільна організація, а звичайнісінька банда. Подумайте: що про вас світ скаже! Покайтеся, як не перед радянською владою, то хоч перед своїми родинами, котрі страждають через вашу дурість!
Вона поглянула на Східняка із презирством:
– За наші родини ми і йшли у бій. А ще за побратимів своїх полеглих, що згинули, та не схилили перед ворогом чола. Та найбільше ми сподівалися на те, що хоч діти наші заживуть по-людськи на своїй землі. Не судилося. Та подумай сам, начальнику, що про нас люди скажуть, якщо ми зараз прийдемо до вас із поклоном? Щоби одним махом отак все перекреслити? Ні, не буде того…
– Та нічого не треба перекреслювати! УПА ввійшла уже в історію: люди в світі знають про вашу героїчну боротьбу. Досить уже. Мені починає набридати твоя тупість. Давай так: я буду говорити, а ти – слухай. Якщо не хочеш жити сама – дай можливість іншим! Одне слово – організуй нам зустріч із кимось з опору. Бажано – з Маком. Ми поговоримо з ним, висунемо свої вимоги, він нехай скаже свої. Повір, ця зустріч багато кому з ваших збереже життя. Не забувай і про свого сина. Він – заручник ситуації, тож дивись, аби його десь не знайшли у Верещиці з мішком на голові. Думай головою, а не дурними бандерівськими лозунгами. Маєш годину часу. Ні, пів…
Насправді ці роздуми затяглися на тиждень… Вона не казала нічого, на жоден контакт не йшла – ніби закам’яніла. Побачивши, наскільки Марія тверда у своїх переконаннях, ми припинили спроби її підкупити, переконати, обдурити. Знову пішов біль, знущання, залякування. Вона терпіла, коли ж було вже несила, просто відключалася.
За якийсь час Східняк знову викликав її на допит. Марія була у жахливому стані: побита, скривавлена, бліда. Ледве впізнав. Тоді відвернувся, але, знайшовши у собі мужність, глянув їй у очі: жінка сиділа навпроти нього.
– За що ж вони так… – нарешті видихнув.
– За красиві очі, – ледь посміхнулася Марія.
– Ну, чому, чому ти така вперта?
Жінка відповіла:
– Я надто багато пережила, аби бути зараз поступливою.
– Вони тебе вб’ють.
– Вже давно готова до того…
Східняк підвівся, знову почав ходити кабітеном. Схоже, мій план почав працювати: Східняк став ламатися…
– Я не можу дивитися на тебе…
– Знаю, совість мучить, – відповіла скрушно Марія.
Він сів навпроти:
– Але ж скажи, Маріє, що я можу зробити для тебе?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сповідь з того світу» автора Яріш Я.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 63 Демон“ на сторінці 2. Приємного читання.