TextBook – Що ти надумав, сучий сину? – ледь вимовив Михайло.
– Нічого особливого – вирву тобі серце.
Михайло посміхнувся.
– Ото не думав, що доведеться згинути від рук практиканта.
Тут Малий змінився – його погляд, рухи, навіть голос. Побачивши це, конаючий Недоля аж затрусився, захрипів, та з рота його слова уже не могли вилітати – саме булькотіння. Михайло сплюнув кров’ю.
– Не бійся, практикантів тут нема. Що, Михайле, не впізнаєш?
– Тепер упізнав: люцифер власною персоною. Хитро ж ти зробив чужими руками роботу. Вся ж чорна слава знову тобі дістанеться.
– Так і є. Що ж, Михайле, був би я добрим, то дав би тобі попрощатися з цим світом. А так…
Його рука з кинджалом піднялася, але враз перед ним виросла якась незрима стіна. Не зрозумів – пішов удруге, але знову його чекало те саме.
– Доля, сатано. Вона нікому не дає втручатися у свої справи, – мовив Гаврило, що раптом з’явився нізвідки.
– У Долю вірять лише такі, як ви, слабаки! – ревкнув диявол, стискаючи кинджал у руці. – До того ж у нас угода, забув?
Тут озвався Михайло:
– Марія вистоїть! Вона пройшла крізь століття, тримаючи в руці свічку надії. Вона горить, та свічка, – і її полум’я невдовзі розжене твою пітьму, дияволе.
Запала пауза. Диявол поглянув то на Михайла, що чахнув на очах, тоді на Гаврила, посміхнувся.
– Ти сам у це віриш, ангеле? Ви прирекли невинну душу на страждання, пекельні муки – й заради чого? Щоб доказати своє? Їй ніколи не вирватися із того кола!
– Вона пройде той шлях…
– Ніколи! Чуєш, ангеле, ніколи! Марія уже вас зрадила, продала, злила… Її чоловік мертвий, вона також невдовзі сконає. Часи давно змінилися: технології пішли вгору, людські ж душі опустилися донизу. Давно уже перестали народжуватися святі угодники, великомученики і чудотворці. Нема віри. Люди відвернулися від Бога, а Він – від них. Дім Господній незабаром пусткою стоятиме: ніхто туди й ногою не ступить, зате гріховні доми – повняться, ангеле! Ти і сам це бачиш… Невдовзі, ангеле, все скінчиться. Нема віри, нема… Навіть у вас, ангелів, її вже не лишилося! Хто ж винен у тому? Та ви самі й винні! Чому допустили, щоб Марія потрапила в руки чекістів? Тепер сподіваєтеся на слабку жінку?! Ідіоти!
Гаврило ступив крок уперед:
– Чекай, дияволе, як же ми могли їй допомогти, коли перед нами виросла Стіна Долі?
Люцифер посміхнувся:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сповідь з того світу» автора Яріш Я.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 61 Сьогодення“ на сторінці 4. Приємного читання.