Розділ 44 Сьогодення

– Ага. Пивом. Давай помагай.

В офісі все більше почало пахнути бензином, і враз Микола зрозумів, для чого Михайлові порожні пляшки. Він посміхнувся – душа його враз повеселішала, а побачивши Михайлову завзятість, у серце почала повертатися надія. Він також заходився виливати пиво у відро, Михайло ж розливав у порожні пляшки суміш із каністр, а тоді встромлював тряпчаний запал. Приказував при цьому:

І вам слава, сині гори,

Кригою окуті.

І вам, лицарі великі,

Богом не забуті.

Борітеся – поборете,

Вам бог помагає!

За вас правда, за вас сила

І воля святая!

– Бачу, буде у нас Шевченківський вечір, – мовив Микола, кладучи порожні пляшки на стіл і беручи у руки повні. Гаврило тільки сів скрушно у крісло.

– Може, допоможеш? – запитав Михайло.

Гаврило поняття не мав, чим він може допомогти, однак буркнув глухо:

– Що маю робити?

Михайло поставив перед ним готові «коктейлі Молотова» і кинув склоріз:

– Подряпай ним пляшки – так вони ліпше розбиватися будуть об щити і шоломи.

На вулицях зимового Львова палали вогні, розганяючи нічну темінь. У відповідь на вбивства у Києві та штурм Майдану тисячі львів’ян вийшли на вулиці. Штурмом були взяті військова частина, будівлі прокуратури та СБУ, а також чотири із шести райвідділів міліції. Повстанці захопили зброю…

Недоля тікав вузькими міськими вуличками. Спочатку він іще намагався організувати захист тих будівель, знищити компрометуючі документи, але коли повстанці з тріском виламали двері і стали вриватися всередину, доблесний працівник прокуратури вислизнув, прикинувшись мітингувальником. Тепер він заскочив у під’їзд одного з будинків і спостерігав, як червоний півень народного повстання розпрямляє свої крила над Львовом.

Михайло ж стояв на висоті і також спостерігав за усім тим дійством. Тіні від полум’я дивними химерами відбивалися на його обличчі, уста ж говорили дивні слова, схожі на молитву:

І на оновленій землі