TextBook Після ночі любощів мені не хотілося, аби мій чоловік кудись ішов. На щастя, знову минув сильний дощ, так що навіть діти поприбігали з вулиці. «От і добре, – подумала я про себе. – Тепер мій точно нікуди не піде, а буде сидіти коло мене і дітей».
Ніби на доказ цих думок за спиною в мене рипнули двері, хтось зайшов до хати. Саме вчасно – я кидала вареники в окріп.
– О, ти якраз вчасно, – мовила я не озираючись. – Зараз пообідаємо й полягаємо собі трохи.
– Слава Ісусу Христу, – раптом мовив хтось за моєю спиною, так що я стрепенулася й озирнулася: переді мною стояв чоловік, одягнений скромно, але зі смаком. Це не був простий хлоп, хоч і на пана не тягнув. Певно, один з Іванових товаришів-народовців: он і вишиванка під піджаком.
– Слава Богу навіки, – відповіла я. Позаду нього виріс мій чоловік, що аж розпливався у посмішці. Він поплескав гостя по плечу.
– Бачите, Іване Яковичу, яка у мене гостинна дружина!
Чоловік трохи знітився.
– Прошу мене вибачити. Я приїхав до Городка порибалити, але тут дощик пішов. Може, я не вчасно?
– Та що ви, Іване Яковичу! Ото товариство зрадіє, що ви до нас вступили! Зараз побіжу покличу!
Ані гість, ані я не встигли нічого сказати, як Іван накинув шапку на голову і зник, залишивши нас наодинці.
– Та ви проходьте, сідайте до столу, – запросила я.
Чоловік скористався моїм запрошенням і примостився на лавці. Я поглянула на нього краєм ока і подумала собі, що десь його вже бачила. Аби порушити незручну мовчанку, запитала:
– Гарну пан має вишиванку.
– Ношу її для самоідентифікації, – відповів гість.
Тут я звернула увагу, що, попри поважні літа, чоловік мав іще сильний голос, очі його світилися неабияким розумом і силою.
– Хіба ж для того не носять люди пашпорта?
Він посміхнувся собі у вуса, оцінивши моє питання-колючку.
– Документ ідентифікує мене як одиницю. А от як про людину, про мій дух і мої переконання…
Мене ці слова насторожили: знову до мого Івана прибився якийсь «декадент» і буде баламутити його! Так, мій чоловік був такої непосидючої вдачі, тому й збираються навколо нього отакі! Він то боровся проти полонізації, то організовував «Просвіту», то читальні… Насправді, через всі ті заходи не раз мав неприємності з законом, тому я всіма своїми силами намагалася направити його діяльність у більш мирне та практичне русло.
– Про свої переконання завше можна написати. Нехай пан спробує…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сповідь з того світу» автора Яріш Я.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 38 Марія“ на сторінці 2. Приємного читання.