TextBook Вона не відповіла нічого, натомість знову спитала:
– Що чути зі Львова?
– Львів мовчить. Тамтешні райці чекають вашої величності, готуються до зустрічі.
Королева зайорзала на троні.
– Вони мене зневажили. Скільки я вже тут сиджу, а мужі львівські не вийшли зустріти мене, навіть жодного почту не прислали. Ні, я тепер не поїду до Львова, нехай вони сюди, до Городка, прибудуть на поклін до мене…
Останні слова королева говорила все тихіше і тихіше. Холод, а ще втома від далекої і важкої дороги брали своє. Тільки її тіло обігрілося теплою накидкою, як тут же дрімота заплющила її повіки. Враз стало тепло, тихо і спокійно. Я прислухався до її рівного дихання і нагнувся над нею: треба було нашепотіти їй у вухо «правильні думки». Тільки я приступив до своєї роботи, як раптом блиснуло яскраве світло – і тут же з’явився Гаврило.
– Чого ти приперся, білий. Іди поміж хлопів у їх смердючі хліви і там розказуй свої бредні про любов і милосердя. Тут, у замку, моя парафія.
– У пеклі будеш командувати, – спокійно відповів ангел. – Грядуть нові часи, і нам треба відновити баланс. Ти ж знаєш, нечистий, якщо зараз почнемо воювати, то все може рухнути, завалитися. І вам, чорним, і нам потрібні людські душі, бо без них ми нічого не варті. Треба домовлятися, Недоле.
– А хто проти? – спокійно відповів я. – Ти іди собі поміж бідними, я ж буду тут, серед розкоші і багатства. Як там у Писанні: «Скоріше верблюд пройде крізь вухо голки, ніж багач потрапить до Царства Божого», чи не так? Оце і буде наш баланс. Чим погана угода?
Проте Гаврило того вечора не був настроєний на філософську дискусію.
– Так не може бути.
– Що, не чесно? Я знаю. А чого іншого ти від мене чекав?
– Ядвіга тут буде правити. Цей край процвітатиме. Тому, чорний, я вам її не віддам.
Мене враз прорвало – і я зареготав.
– Ха-ха-ха! Ти наївний дурень, білявчику. Хіба ж для того я пошматував Русь і привів сюди чужинців? Ядвіга вже моя: сила золота, що блищить на короні все сильніше й сильніше, тягне її до мене, ангеле, і ти її не втримаєш…
Раптом Ядвіга прокинулася.
– Хто ви?
– Твої радники, королево, – відповіли одночасно. Вона була у напівдрімоті, тому не здивувалася, а запитала після паузи:
– Ну і що ж ви мені порадите?
– Дві дороги маєш, – мовив Гаврило. – Ліворуч – за ним, або праворуч – до мене.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сповідь з того світу» автора Яріш Я.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 21 Демон“ на сторінці 2. Приємного читання.