TextBook o заміна на селі продрозкладки продподатком: селяни продавали б державі за низькими цінами частину продукції, а решту мали право продати на ринку;
o денаціоналізація (приватизація) середніх і дрібних підприємств; впровадження госпрозрахунку; "командні висоти" в економіці - важка промисловість, банки, транспорт, зовнішня торгівля - залишалися в руках держави; визнавалися такі форми власності, як приватна, орендна, кооперативна;
o введення у промисловості продажу надпланової продукції за ринковими цінами;
o відновлення під контролем держави товарно-грошових відносин;
o запровадження стійкої грошової одиниці - червінця замість знецінених радянських грошових знаків.
Нова економічна політика, на відміну від попередньої - "воєнного комунізму", включала елементи ринку. Це був єдиний шлях відродити зруйновану економіку.
Декретом Раднаркому від 28 березня 1921 р. встановлювався хлібний податок у розмірі 240 млн пудів замість 423 млн пудів, що планувалися за розкладкою на 1920 р. За рахунок торгівлі й обміну передбачалося додатково отримати ще 160 млн пудів. Тим самим запланований мінімум, що його держава планувала отримати для споживання, мав досягти 400 млн пудів.
З метою якнайшвидшого відновлення сільського господарства селяни у 1922 р. одержали право здавати землю в оренду, використовувати найману працю, об'єднуватися в кооперативи. За короткий час на селі виникли різноманітні форми кооперації: об'єднання селян для збуту продукції своїх господарств, купівлі сільськогосподарського реманенту, одержання кредитів, обробки землі тощо. Цими формами в роки непу було охоплено близько 25 % селянських господарств.
Суттєві перспективи відкривав неп і перед міськими жителями. Урядові постанови від 17 травня і 10 грудня 1921 р. поклали початок частковій денаціоналізації промисловості. Декретом РНК РСФРР від 24 травня того ж року була дозволена приватна торгівля. Повсюди почали відкриватися приватні крамниці, магазини, їдальні, кафе.
Неп зумовив суттєві зміни в промисловості. Контролюючи важку промисловість, держава передала в оренду організаціям (кооперативам, артілям та ін.), а також приватним особам дрібні підприємства.
До 1923 р. була децентралізована система управління промисловістю. Ліквідовано главки і створено 78 трестів: 3 союзні, 21 республіканський, 54 губернські. Кількість головних комітетів і центрів Всесоюзної ради народного господарства (ВРНГ) скоротилася втричі, майже так само і чисельність управлінських кадрів. Підприємства одержали більшу самостійність. Об'єднані в трести, вони стали працювати на принципах госпрозрахунку, самофінансування і самоокупності. Нерентабельні підприємства закривалися або здавалися в оренду. Лише за 1921-1922 рр. виникло понад 10 тис. приватних підприємств. Як правило, вони здавалися в оренду колишнім власникам на строк від 2 до 5 років в обмін на 10-15 % виробленої продукції. Усього в середині 20-х років приватний сектор давав від 20 до 25 % продукції, що вироблялася промисловістю Радянського Союзу. Незважаючи на часткову денаціоналізацію, держава зберігала за собою "командні висоти" економіки: енергетику, металургію, нафтодобування і нафтопереробку, транспорт, зовнішню торгівлю.
Приватним особам дозволялося брати в оренду і відкривати дрібні підприємства (спочатку з кількістю робітників до 20 осіб, а пізніше дещо більше), започатковувати кооперативи, окремі фабрики і заводи передавалися в концесію (оренду) іноземцям.
Усього у 1921-1929 рр. Радянська Росія отримала від західних підприємців близько 2670 пропозицій щодо створення концесій, однак не всі вони були реалізовані. У середині 20-х років концесійні підприємства давали майже 85 % марганцевої руди, понад 60 добутого свинцю і срібла, 30 золота, 26 цинку, 19 міді, 22 % виготовленого одягу і галантереї. Нерідко створювалися змішані акціонерні підприємства за участю державного, кооперативного, приватного та іноземного капіталу.
Майже відразу стали виникати синдикати - організації для закупівлі сировини, планування торговельних операцій і збуту однорідної продукції. Діяльність синдикатів, влаштування оптових ярмарків і заснування товарних бірж формували ринок засобів виробництва.
За роки непу замість загальної трудової повинності та трудових мобілізацій, характерних для "воєнного комунізму", утвердилося вільне наймання робочої сили. Була ліквідована зрівняльна система оплати праці. Більш кваліфікована праця оплачувалася краще малокваліфікованої. Підприємства стали позбавлятися від зайвих і непридатних робітників. Зросло безробіття. Для допомоги безробітним створювалися біржі праці, які проводили їх реєстрацію, навчання, допомагали матеріально, направляли на роботу тощо.
Було нормалізовано фінансову систему. Відновлено банки, кредитні установи, нормалізовано податкову політику. Невдовзі платними стали транспортні, комунальні та поштово-телеграфні послуги. У 1922-1924 рр. була проведена фінансово-економічна реформа: наприкінці 1922 р. з'явилися червінці - тверда радянська валюта, яка забезпечувалася золотом, обслуговувала господарський оборот та вільно обмінювалася на іноземну валюту. Того самого року були створені перші фондові біржі, де дозволялася вільна кулівля-продаж валюти і золота. Навесні 1924 р. замість так званих радзнаків (знецінені радянські рублі), що вилучалися з обігу, розпочався випуск державних казначейських білетів. Було зупинено шалений темп інфляції.
Докорінно відрізняючись від "воєнного комунізму", неп сприяв успішній відбудові народного господарства. Вже з 1921 р. розпочалася реалізація плану ГОЕЛРО. У 1922 р. дала струм Ка-ширська електростанція поблизу Петрограда. У 1924-1926 рр. запрацювали Шатурська, Ярославська, Волховська та деякі інші
ГЕС, що дало змогу в 1,5раза збільшити випуск електроенергії порівняно з 1913 р. До 1923 р. було в основному подолано і транспортну кризу. Рух поїздів відновився на території всіх радянських республік.
81924 р. Путиловський у Петрограді, а згодом Харківський і Коломенський машинобудівні заводи стали випускати трактори, московський завод AMO - вантажні автомобілі.
У1925 р. велика промисловість майже досягла рівня 1913 р., а у 1926 р. перевершила його. Відродження промисловості сприяло й збільшенню чисельності робітничого класу: у 1926 р. на фабриках і заводах країни працювало 2,3 млн осіб.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Всесвітня історія» автора Алексєєв Ю.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Радянська держава в 1918-1939 рр.“ на сторінці 5. Приємного читання.