Розділ «Радянська держава в 1918-1939 рр.»

o Особливу роль відіграла система "воєнного комунізму", що перетворила країну на єдиний військовий табір.

Була створена система надзвичайних органів постачання, контролю, боротьби з контрреволюцією тощо. Замість товарно-грошової системи, що не діяла, відбувався натуральний продуктообмін. В ідеології була зроблена ставка на революційну стійкість, фанатизм, самовіддану мужність, позаекономічний примус і терор стосовно незгодних з діями влади, підпорядкування особистих інтересів державним.

Під час Громадянської війни по обидва боки загинуло 2,5 млн осіб. Емігрувало 2 млн осіб. Усього населення Росії скоротилося більш ніж на 10 млн осіб. Національний дохід впав з 11 млрд руб. у 1917 р. до 4 млрд у 1920 р. У політичному житті затвердилася диктатура більшовизму.

Необхідно врахувати аспекти громадянської війни як війни окупаційної, імперської стосовно окраїн Росії та нових незалежних держав. Більшовики здійснили наступ на Україну в 1918р., на Литву, Латвію, Україну й Естонію - в 1919 р., на Польщу,

Азербайджан і Вірменію - в 1920р" на Грузію - в 1921 р" на Середню Азію - в 1920-1922рр. Звичайно, це була війна "червоного імперіалізму", намагання повернути втрачені території та формування нової імперії під червоним прапором.

Втручання іноземних держав у громадянську війну

Встановлення більшовицького режиму в Росії, початок громадянської війни, союзні зобов'язання країн Антанти у війні проти країн німецького блоку спонукали Англію, Францію, США, Японію на втручання у громадянську війну. Вони підтримували озброєнням, військовою технікою, коштами та дипломатично всі антибільшовицькі сили. Німецькі та австро-угорські війська перебували на території від Ризької затоки до Дунаю згідно з мирним договором Радянської Росії та Української Центральної Ради з Центральними державами.

Англійські вояки чисельністю 200 тис. осіб десантувалися у березні 1918 р. у Мурманську згідно з домовленістю місцевої Ради, в якій більшість становили меншовики й есери. Згодом там десантувалися французькі та американські військові частини.

У Владивостоці за згодою французів і американців висадився японський десант, а потім десанти інших країн.

У липні 1918 р. голосами представників антирадянських партій Бакинська рада прийняла постанову про запрошення англійців для захисту міста від німецько-турецьких військ. Ашхабадсь-кий уряд на чолі з есерами, який контролював майже весь Закас-пій, домовився з англійцями про прихід їхніх військ у Туркестан. На початку серпня англійські війська висадилися в Архангельську.

Різною була участь іноземних військ у громадянській війні. Так, у Мурманську англійські офіцери почали формувати сло-в'яно-британський легіон. В Архангельську англійські інструктори готували армію із місцевих антирадянських елементів. На сході Росії Англія, США і Франція не вступали в бойові дії з частинами Червоної армії. Тут до антирадянської діяльності підбурювався 40-тисячний корпус чехословаків, який прямував на Далекий Схід, а потім до Франції.

Об'єднання всіх антирадянських сил за підтримки іноземних військ і чехословацького корпусу привело до падіння радянської влади. До осені 1918 р. більшовицька влада втратила величезні території та перебувала в повному оточенні.

Проте змінилася і ситуація у світі. Центральні держави зазнали поразки. У Франції, Англії і США зросли можливості для втручання в справи Росії. Центр боротьби проти більшовизму переносився на південь.

Восени 1918 р. англо-французькі війська висадилися в Севастополі та Одесі, а взимку 1919 р. - у Херсоні та Миколаєві. Разом з білогвардійцями вони увійшли на територію України. Проте навесні Червона армія перейшла в наступ, зайняла Херсон, Миколаїв, Одесу, Севастополь. Під впливом руху в Англії та Франції, що вимагав повернути війська на батьківщину, "Руки геть від Радянської Росії!" і більшовицької пропаганди іноземні війська революціонізувалися. За цих умов Антанта дещо змінила свою тактику. З врахуванням громадської думки щодо інтервенції реальним було постачання антирадянських сил зброєю тощо.

Основні надії іноземні держави покладали на армію Колчака. Тільки зі США він одержав 393 тис. гвинтівок і 15 618 тис. патронів.

Навесні 1919 р. країни Антанти допомогли антирадянським силам сформувати значні військові сили.

Колчак навесні 1919 р. захопив значні райони Сибіру, дійшов майже до Волги. Проте в червні був вимушений залишити всі території, які він захопив.

Білі війська захопили Харків, Орел і вийшли на Тулу - останнє перед Москвою місто. Тут відбулися кровопролитні бої, але перемогу здобула Червона армія. Юденич з півночі намагався допомогти Денікіну, проте без успіху. У січні 1920 р. було остаточно розгромлено колчаківську армію, а залишки денікінської армії відступили до Криму.

Внаслідок загострення відносин між Польщею і більшовицькою Росією у квітні 1920 р. розпочалася радянсько-польська війна. Підписання в жовтні 1920 р. перемир'я між двома країнами дало можливість більшовикам зосередити сили на боротьбі проти Врангеля в Криму, результатом чого було здобуття Червоною армією Севастополя.

На Далекому Сході до квітня 1920 р. були евакуйовані чехословацькі, американські, англійські та інші іноземні війська. Японські військові частини залишалися на Далекому Сході.