Інноваційний процес – це процес створення (розроблення та виготовлення) і комерціалізації новацій, ідо втілені в нові продукти, технології, методи управління тощо, які мають споживчу цінність. Він охоплює маркетингові й прикладні наукові дослідження, планування, розроблення, виготовлення та просування інновацій (комерціалізацію новацій) на ринок тощо.
Розрізняють дві принципові схеми інноваційного процесу (рис. 1.4). Практика свідчить, що схема а) є більш поширеною, вона ж є й менш ризикованою, ніж схема б).
За даними [21], близько 75% інновацій є "породженням ринку", тобто при їх розробленні виходять із потреб ринку (при цьому 75% невдач інноваційних розробок спричинено суто ринковими факторами).
Рис. 1.4. Різновиди функціональних послідовностей інноваційного процесу: а) – стратегія втягування інновацій ринком; б) – стратегія проштовхування інновацій на ринок
Слід зазначити, що найбільш вдалі інновації були породжені НТП, вони базуються на фундаментальних наукових відкриттях (лазер, комп'ютер, радар, оптичне волокно тощо). Однак відсоток комерційного успіху розробок, які базуються на досягненнях НТП, є надзвичайно низьким, очевидно тому, що здебільшого такі розробки не відповідають запитам споживачів, оскільки вони або не враховувалися, або їх до появи цих розробок просто не існувало (замити слід розуміти як підкріплений купівельною спроможністю попит). Прозе з часом ситуація може змінюватися, і розробки, породжені НТП, будуть користуватися попитом. Так, механізм переднього приводу автомобілів був розроблений ще у 20-30 pp. XX ст., однак технології його виготовлення й експлуатації з прийнятним рівнем витрат були розроблені лише наприкінці XX ст. Після цього і почали набувати значного поширення легкові автомобілі з переднім приводом.
Іноді попит на інноваційну продукцію, в основу якої покладено фундаментальні відкриття і винаходи, цілеспрямовано формують. оскільки до появи цієї продукції попиту в явному вигляді на неї не існувало. Наприклад, попит на вироби зі сплавів з ефектом пам'яті виник тільки після їх відкриття. Часто для формування попиту на інноваційні розробки застосовують механізми державного чи міжнародного регулювання й стимулювання.
Слід зазначити, що стратегія втягування інновацій ринком частіше застосовується для поліпшуючих інновацій, аналоги яких г па ринку. Вона ефективна в разі, якщо існує фактичний попит, наприклад, на побутові фільтри для очищення води, енергозберігаючі освітлювальні лампи тощо.
Природно, що при пошуку (розробці) нової продукції, на випуск якої слід орієнтувати підприємство, у першу чергу слід звернути увагу на товари, на які є незадоволений попит чи очікується зростання попиту найближчим часом. Проте існує досить велика ймовірність, що на дефіцит певних товарів звернуть увагу й інші виробники, відповідно, доведеться вступати в конкурентну боротьбу, результат якої важко спрогнозувати.
Стратегія проштовхування є більш характерною для радикальних інновацій, аналогів яких не існувало: технології генної інженерії, нанотехнології тощо. Однак створювати такі інновації здебільшого спроможні тільки великі підприємства, окремі з них – лише держави в цілому, які координують роботу великої кількості підприємств і установ, а деяким потрібні спільні зусилля кількох великих держав (наприклад, установки для генерування електроенергії методом термоядерного синтезу).
Ця стратегія передбачає орієнтацію на нові товари, аналогів яких немає, або на товари, що задовольняють існуючі потреби, але у відмінний від традиційних спосіб. Це дає певні гарантії щодо уникнення, хоча б на початку, жорсткої конкурентної боротьби. Проте пошук ідей для розроблення таких товарів є досить специфічним: слід прогнозувати ймовірні напрями розвитку НТП, технологічні й технічні прориви, соціальні, демографічні та екологічні зміни, аналізувати нові запити споживачів, прогнозувати їх імовірні зміни й виявляти їх причини.
Загалом, класичні підходи інноваційного менеджменту визначають першим етапом функціональної послідовності інноваційного процесу фундаментальні дослідження, що генерують нові наукові знання. Визнаючи справедливість цього твердження, слід зазначити, що з погляду конкретного інноватора-товаровиробника воно є досить абстрактним. Ринок диктує свої умови, і інновації можуть отримати комерційний успіх тільки там і тоді, де для цього є об'єктивні умови – потенціал інноваційного розвитку інноватора – комплекс взаємопов'язаних ресурсів і здатності до їх реалізації, що визначає його спроможність (інтелектуальну, технологічну, інформаційну, науково-дослідницьку, економічну тощо) приводити у відповідність до зовнішніх внутрішні можливості розвитку на основі постійного пошуку, використання й розвитку нових сфер і способів ефективної реалізації наявних і перспективних ринкових можливостей.
Першою з таких умов є наявність підкріпленого купівельною спроможністю попиту, фактичного чи потенційного, або ж можливості формування попиту (для принципово нових товарів), тобто наявність ринкового потенціалу (рис. 1.5), який визначає можливості ринку сприйняти інновації, що може розробити й запропонувати на ринку конкретний товаровиробник.
Другою умовою є можливість втілення досягнень науки і техніки в конкретні товари, здатні задовольнити запити споживачів – інноваційний потенціал розробника інновацій.
Третя умова – технічна й економічна можливість, а також економічна доцільність інноватора розробити (хоча це й не обов'язково, оскільки нові ідеї, технології і т. п. можна придбати), виготовити і просувати інновації на ринку – виробничо-збутовий потенціал.
Рис. 1.5. Основні складові успіху інноваційної діяльності (підсистеми потенціалу інноваційного розвитку)
Таким чином, інноваційна діяльність має шанси на успіх за наявності, як мінімум, трьох зазначених умов (див. рис. 1.5), оскільки відсутність хоча б однієї з них унеможливлює інноваційний розвиток суб'єкта господарювання.
Аналіз інноваційної діяльності вітчизняних товаровиробників свідчить, що її низька результативність спричинена недостатністю рівня однієї зі складових, які подані на рис. 1.5, частіше за все ринкового потенціалу, або ж недостатнім її урахуванням.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Управління інноваційною діяльністю. Основи інноваційного менеджменту» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ІННОВАЦІЙНИЙ ПРОЦЕС ЯК ОБ'ЄКТ ІННОВАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ“ на сторінці 1. Приємного читання.
