Сучасна економіка характеризується різким загостренням конкуренції товаровиробників, що викликано процесами глобалізації, свободою переливання капіталів і трудових ресурсів, зростанням диверсифікації споживацьких запитів, скороченням життєвого циклу товарів, різким посиленням ролі факторів НТП у забезпеченні економічного зростання як окремих суб'єктів господарської діяльності, так і національних економік у цілому. Діяльність суб'єктів господарювання визначається переважно зовнішніми чинниками, насамперед, факторами мікросередовища (потребами і запитами споживачів, діями конкурентів, умовами взаємодії з постачальниками, посередниками, кредитно-фінансовими установами, впливом органів влади та засобів масової інформації тощо), що чинять безпосередній вплив, а також факторами макросередовища (соціально-політична, політико правова, екологічна, технологічна та інші його складові), які окреслюють загальні "правила гри".
У цих умовах успіху на ринку досягають, насамперед, ті підприємства, регіони чи країни, які здатні оперативно й ефективно приводити у відповідність внутрішні можливості розвитку зовнішнім, які генеруються макро- і мікросередовищем. Це передбачає оцінку внутрішніх можливостей (потенціалу) суб'єкта господарювання і зіставлення їх з зовнішніми можливостями та загрозами, які визначають умови діяльності на конкретних товарних ринках. Як показує світовий досвід, основними засобами досягнення зазначеної відповідності внутрішніх можливостей розвитку зовнішнім є інновації. Саме вони становлять природний засіб адаптації до змін середовища господарювання, забезпечення умов тривалого виживання та розвитку на ринку.
Формування ефективної системи оперативної адаптації та розвитку адаптаційних здатностей до змін ситуації на ринку з метою виявлення найбільш перспективних сфер і видів виробничо-збутової діяльності (з опорою на інновації) є одним із найважливіших завдань суб'єктів господарської діяльності.
У той самий час, про це, зокрема, відзначено в роботі [7], інноваційна діяльність має шанси на успіх лише за наявності і узгодженої взаємодії ринкового потенціалу як здатності ринку сприймати інновації певного типу і спрямованості, інноваційного потенціалу підприємства як можливості втілення досягнень науки і техніки в конкретні товари, здатні задовольняти запити споживачів, виробничо-збутового потенціалу як здатності підприємства розробити, виробити й просувати інновації на ринку.
Рис. 10.3. Підсистеми і елементи потенціалу інноваційного розвитку підприємства
З цих позицій структуру потенціалу інноваційного розвитку підприємства можна зобразити як це подано на рис. 10.3. Як випливає з рис. 10.3, складові потенціалу інноваційного розвитку (див. рис. 10.2) згруповано за потенціалами його підсистем: ринковим, інноваційним і виробничо-збутовим відповідно.
Виходячи з цього, розглянемо взаємодію ринкового, інноваційного і виробничо-збутового потенціалів у процесі аналізу й розробки засобів приведення у відповідність внутрішніх можливостей розвитку суб'єктів господарювання зовнішнім на етапах інноваційного розвитку.
Спочатку зазначимо, що інноваційним вважається розвиток, який спирається на безперервні пошук і використання нових способів і сфер реалізації потенціалу суб'єкта господарювання в мінливих умовах зовнішнього середовища в межах обраної місії та прийнятої мотивації діяльності, і який пов'язаний з модифікацією існуючих і формуванням нових ринків збуту [7]. Згідно з цим визначенням, інноваційний розвиток слід розглядати як процес приведення у відповідність внутрішніх можливостей зовнішнім шляхом розробки, виготовлення та просування на ринок інновацій.
Послідовність етапів інноваційного процесу є такою [7, 10]: аналіз ступеня відповідності вибраних сфер і напрямів діяльності ситуації на ринку, а також можливостям суб'єкта господарювання, і генерування та відбір на цій основі ідей інновацій; бізнес-аналіз (аналіз ринку і розроблення плану чи програми маркетингу просування продукції на ринок); розробку і створення дослідного зразка товару; випробування в лабораторних і ринкових умовах; запуск комерційного виробництва товару.
Оцінка ринкового потенціалу виконується на всіх етапах інноваційного циклу, схема якого автором подана на рис. 10.4.
Рис. 10.4. Схема інноваційного циклу
Необхідність комплексного розгляду ринкового, інноваційного та виробничо-збутового потенціалів побічно підтверджується відомими зарубіжними фахівцями. Наприклад, Роберт Г. Купер [8] до головних невдач товарних інновацій відносить такі:
• недостатню ринкову орієнтацію;
• невідповідність темпів розроблення нового товару темпам зміни потреб на ринку (через технічні проблеми, неточне планування, організацію та контроль);
• низьку якість товару (через недоліки, допущені на етапах розроблення товару);
• недостатню попередню підготовку і проробку заходів з організації виробництва нового товару;
• недостатню диференційованість товару, намагання слідувати за лідерами на ринку, відсутність власних "родзинок";
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Управління інноваційною діяльністю. Основи інноваційного менеджменту» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ПОТЕНЦІАЛОМ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА“ на сторінці 1. Приємного читання.
