З усієї можливої різноманітності форм інвестицій в інноваційні проекти, не враховуючи власні оборотні кошти виконавців проекту і бюджетне фінансування, існують такі основні джерела фінансування інновацій:
• комерційні інвестиційні банки;
• інвестиційні та венчурні фонди;
• інноваційні фонди;
• міжнародні програми підтримки наукових досліджень і технологій;
• міжнародні благодійні фонди та ін.
До особливостей державного регулювання інноваційної діяльності у країнах Західної Європи слід віднести прагнення протидіяти тиску американського і японського капіталу. Західноєвропейський механізм управління інноваційною діяльністю значною мірою зорієнтований на технології, які є в користуванні, що призвело до значного сповільнення європейських виробників на відміну від американських та японських, зорієнтованих у першу чергу на вимоги замовника.
Уряди європейських країн вживають заходів для виправлення такого положення. Особливе значення в цьому сенсі мають різні форми взаємодії держави і приватного бізнесу: сучасні державно-приватні інститути і лабораторії, кооперація вчених у рамках мережевих структур, розроблення спільних проектів і програм, інфраструктури обміну інформацією тощо. Типовим прикладом організаційної форми, створеної державою для підтримки інноваційної діяльності, може бути французька Асоціація INOVA, що працює під егідою Міністерства промисловості Франції. До складу INOVA, яка створена як мережева структура, входить на правах членів асоціації близько 40 підприємств і організацій.
У Росії створення мережева інноваційних структур на державному рівні розпочалося в 1994 році із заснування федеральної інноваційної програми "Російська інжинірингова мережа технічних нововведень". Федеральним замовником програми є міністерство економіки РФ, функції дирекції програми покладені на Асоціацію центрів інжинірингу та автоматизації.
Основними джерелами фінансування інноваційної діяльності в Україні є:
• а) кошти Державного бюджету України;
• б) кошти місцевих бюджетів і кошти бюджету Автономної Республіки Крим;
• в) власні кошти спеціалізованих державних і комунальних інноваційних фінансово-кредитних установ;
• г) власні чи запозичені кошти суб'єктів інноваційної діяльності;
• д) кошти (інвестиції) будь-яких фізичних і юридичних осіб;
• е) інші джерела, не заборонені законодавством України.
В умовах постійного скорочення бюджетного фінансування інноваційних заходів за рахунок державних коштів фінансуються сьогодні переважно фундаментальні та довгострокові прикладні дослідження, що мають загальнонаціональне значення, а також міждержавні, загальнодержавні науково-технічні програми та проекти. Крім того, держава створює умови для фінансування науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт з різних джерел. У галузі прикладних досліджень і розробок головним має. стати контрактний метод фінансування на базі проектної (програмно-цільової) організації.
Державні установи з фінансування та підтримки інноваційної діяльності Активну участь у фінансовому забезпеченні інноваційного розвитку економіки відіграють державні установи. Наприклад, для здійснення фінансової підтримки інноваційної діяльності суб'єктів господарювання різних форм власності Кабінет Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності створює спеціалізовані державні небанківські інноваційні фінансово-кредитні установи, зокрема, Державну інноваційну фінансово-кредитну установу (Д1ФКУ).
Засновником Д1ФКУ є держава в особі Кабінету Міністрів України, і належить вона до сфери управління Державного агентства України з інвестицій та інновацій.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Управління інноваційною діяльністю. Основи інноваційного менеджменту» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Джерела фінансування та державні програми підтримки інноваційної діяльності“ на сторінці 1. Приємного читання.
