У п. 10.1-10.2 [22] наведена загальна структура потенціалу інноваційного розвитку, який розглядається як основа стійкого розвитку господарських систем. Виділено такі складові потенціалу інноваційного розвитку: організаційно-управлінська, інтелектуальна, кадрова, фінансова, ринкова, технологічна, інформаційна, інтерфейсна, науково-дослідна.
У п. 10.2 показано, що обов'язковою умовою, лише дотримання якої надає можливість розвиватися інноваційним шляхом, є наявність певного потенціалу інноваційного розвитку, який охоплює: ринковий потенціал, виробничо-збутовий потенціал, інноваційний потенціал. Загальна структура потенціалу інноваційного розвитку, яка побудована згідно визначенням сутності і змісту потенціалів, що входять до нього як його складові, показана на рис. 10.3.
Як видно з рис. 10.3, інноваційний потенціал є складовою частиною категорії більш високого рівня – потенціалу інноваційного розвитку. У відповідності з цим його складові (див. рис. 10.3) перерозподілені між власне інноваційним, ринковим і виробничо-збутовими потенціалами. Такий перерозподіл дозволяє точніше відобразити сутність згаданих потенціалів і забезпечує їх взаємне узгодження та приведення у відповідність у процесі вибору конкретних траєкторій реалізації потенціалу інноваційного розвитку суб'єкта господарювання.
З урахуванням цього подано наступні методичні підходи до оцінки складових власне інноваційного потенціалу підприємства, який розглядається як можливість і здатність підприємства втілити новітні досягнення науки і техніки в нові товари, технології їх виготовлення, організаційні й управлінські рішення, здатні задовольнити запити споживачів і принести підприємству прибуток. Для оцінки стану інноваційного потенціалу слід застосовувати як відомі, так і запропоновані ним показники. При цьому нижче визначено граничні рівні показників, що дозволяє приймати рішення про достатність чи недостатність рівня розвитку окремих складових інноваційного потенціалу для впровадження інновацій конкретної спрямованості.
• Інтелектуальна складова. Згідно з визначенням, наведеним у п. 10.1, ця складова характеризує можливості генерації й сприйняття ідей і задумів інновацій та доведення їх до рівня нових технологій, товарів, організаційних й управлінських рішень. Аналіз практичної діяльності промислових підприємств показує, що для її оцінки доцільно застосовувати такі показники.
• 1. Показник винахідницької (раціоналізаторської) активності (Іва). Характеризує здатність до генерації нових знань (технічних і технологічних рішень), які можуть стати основою інновацій:
(10.21)
де – кількість винаходів (раціоналізаторських пропозицій);
– кількість інженерно-технічних і наукових працівників (загальна кількість працівників).
2. Показник інженерно-технічного і наукового забезпечення (Iimp). Характеризує потенціальну здатність персоналу підприємства до розв'язання інженерно-технічних і науково-прикладних завдань:
(10.22)
де Кimp – кількість науково-технічних і наукових працівників;
Кзаг – загальна кількість працівників.
3. Показник освітнього рівня . Характеризує освітній рівень персоналу підприємства:
(10.23)
де Кв.с – кількість осіб з вищою або середньою спеціальною освітою, що відповідає профілю діяльності підприємства.
4. Показник плинності кадрів високої кваліфікації . Характеризує ступінь усталеності (спрацьованості) колективу висококваліфікованих працівників:
(10.24)
де – кількість працівників високої кваліфікації, що звільнилися протягом року;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Управління інноваційною діяльністю. Основи інноваційного менеджменту» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ІННОВАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЯК ПІДСИСТЕМА ПОТЕНЦІАЛУ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА: ПОКАЗНИКИ, КРИТЕРІЇ І МЕТОДИКА ЙОГО ОЦІНКИ“ на сторінці 1. Приємного читання.
