Існують різні визначення категорії "інтелектуальний капітал підприємства". Так Е. Брукінг ототожнює інтелектуальний капітал і нематеріальні активи підприємства, які становлять основу його існування й конкурентних переваг. Основними складовими є: людські активи (знання, досвід, творчі здатності та ін.), інтелектуальна власність, інфраструктур ні й ринкові активи [1].
Іноземцев В.Л. вважає [13], що інтелектуальний капітал – це інформація й знання, які відіграють роль "колективного мозку", що акумулює наукові й повсякденні знання працівників, інтелектуальну власність і накопичений досвід, спілкування й організаційну структуру, інформаційні мережі та імідж підприємства.
Леонтьев Б.Б. під інтелекту альним капіталом підприємства розуміє вартість сукупності наявних у нього інтелектуальних активів, зокрема інтелектуальної власності, його природних і набутих інтелектуальних здатностей й навичок, а також накопиченої ним бази знань і корисних відносин з іншими суб'єктами. Тобто бренди, клієнтура, фірмове найменування, канали збуту, ліцензійні й інші угоди та ін.
Мельник Л.Г. розглядає [27] інтелектуальний капітал більш широко: як інтелектуальні здатності людей у сукупності зі створеними ними матеріальними й нематеріальними засобами, які використовуються в процесі інтелектуальної праці. До складу інтелектуального капіталу він відносить як нематеріальні, так і матеріальні активи.
У загальному випадку в структурі інтелектуального капіталу розрізняють три складові:
• 1) людський капітал: знання, навички, досвід, ноу-хау, творчі здібності, креативний спосіб мислення, моральні цінності, культура праці та ін.;
• 2) організаційний капітал: патенти, ліцензії, ноу-хау, програми, товарні знаки, промислові зразки, технічне й програмне забезпечення, організаційна структура, корпоративна культура й т. п.;
• 3) споживчий капітал (його слід трактувати більш широко – як інтерфейсний капітал): зв'язки з економічними контрагентами (постачальниками, споживачами, посередниками, кредитно-фінансовими установами, органами влади та ін.), інформація про економічних контрагентів, історія взаємин з економічними контрагентами, торговельна марка (бренд).
Однак згадана вище структура розглядає переважно тільки одну складову інтелектуального капіталу – ресурсну і практично не розглядає другої – потенційної, а саме: можливість і здатність ефективно реалізувати цей потенціал. Причому ця складова є більш важливою й значущою. Дійсно, розглядаючи формально інтелектуальний капітал вітчизняних підприємств і економіки в цілому, легко помітити, що він усе ще є досить високим, однак ступінь розвитку економіки не є адекватною, вона значно нижча, ніж у країнах, що мають аналогічний рівень інтелектуального капіталу.
Отже, у структурі інтелектуального капіталу розрізняють дві складові – ресурсну і потенційну. Такий поділ дозволяє більш точно аналізувати й оцінювати його рівень, знаходити "вузькі місця", обґрунтовано розробляти заходи, спрямовані на його розвиток і реалізацію в конкретних ринкових умовах.
З цих позицій інтелектуальний капітал підприємства слід розглядати як сукупність інтелектуальних ресурсів (матеріальних і нематеріальних) і здатностей до їх реалізації, що визначають спроможність підприємства розвиватися на основі інформації і знань.
Одним з основних елементів інтелектуального капіталу є об'єкти інтелектуальної власності. Об'єкти інтелектуальної власності мають спільні ознаки з об'єктами звичайної власності (рухомим і нерухомим майном), проте між ними є певні відмінності (табл. 1.14).
Таблиця 1.14. Ознаки об'єктів звичайної і інтелектуальної власності [31]
| Ознака | Різновид власності | |
| Звичайна | Інтелектуальна | |
| Володіння | Фізичне утримання об'єкта власності як завгодно довго за бажанням власника | Інтелектуальне (інформаційне) володіння, наприклад, авторське право на музичний твір |
| Користування | Використання власником або за його дорученням іншою особою. У процесі користування відбувається моральне й фізичне старіння об'єкта | Використовується власником. Користування іншими особами регулюється чинним законодавством. Об'єкт старіє тільки морально (наприклад, патент) |
| Розпорядження | Передача (продаж) об'єкта іншій особі означає його повну відчуженість і втрату права власності. Об'єкт власності може бути легко змінений або знищений | Передача іншій особі не означає його повної відчуженості від власника (розробника). Так, комп'ютерну програму (наприклад, Microsoft Office) можна продавати в будь- якій кількості копій, при цьому вона залишається у власності розробника. Пріоритет і авторське право зберігаються, що відображається у відповідних угодах (наприклад, авторське право на літературні твори) |
| Творче походження | Не є обов'язковою ознакою власності | Є обов'язковою ознакою власності |
Суб'єктами інтелектуальної власності є вчені, винахідники, раціоналізатори, конструктори, технологи, художники, дизайнери, письменники, поети, програмісти, композитори, виконавці художніх творів та інші творчі особистості.
Використання об'єктів інтелектуальної власності забезпечує такі види ефектів:
• економічний, що передбачає в пряму економічну вигоду;
• соціальний, що полягає у створенні більш сприятливих умов для життєдіяльності особи, групи людей, суспільства в цілому;
• пізнавальний, що забезпечує пізнання нового про розвиток природи і суспільства;
• емоційний, що полягає у формуванні у людини позивних (негативних) емоцій (художні, літературні, музичні твори тощо).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Управління інноваційною діяльністю. Основи інноваційного менеджменту» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ КАПІТАЛ ЯК ОСНОВА ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА“ на сторінці 1. Приємного читання.
