Уперше термін "інноваційна культура" був введений у 1995 році в "Зеленій книзі про інновації", що була видана ЄС. У Законі України "Про пріоритетні напрямки інноваційної діяльності" інноваційна культура суспільства визначається як складова частина інноваційного потенціалу, яка характеризує рівень освітньої, загальнокультурної та соціально-психологічної підготовки особистості й суспільства в цілому до сприйняття і творчого втілення в життя ідеї розвитку економіки країни на інноваційних засадах. Розвиток інноваційної культури суспільства визначено одним зі стратегічних пріоритетів інноваційної діяльності в Україні. Значення інноваційної культури зростає при переході від індустріальної економіки до економіки знань. У цих умовах необхідним є формування в суспільстві стійкої традиції сприймати нове, здатності і готовності комплексно його використовувати в інтересах загального прогресу.
Інноваційна культура відображає ціннісну орієнтацію людини на нововведення, закріплену в мотивах, знаннях, уміннях і навичках, а також зразках і нормах поведінки. Вона відіграє роль соціокультурного механізму регуляції інноваційної поведінки людини, її функції подано на рис. 1.15.
Інноваційна – розроблення нових типів інноваційно! поведінки на основі зразків інноваційної діяльності, що виникли всередині певної суспільної культури чи привнесені ззовні
Рис. 1.15. Регулятивні функції інноваційної культури та їх сутність
Інноваційна культура підприємства – це накопичені знання, досвід, переконання, особливості поведінки і взаємовідносин персоналу (менеджерів, інженерно-технічних працівників, робітників), система його мотивації, порядки в організації тощо, які характеризують ступінь сприятливості окремих працівників, груп працівників (підрозділів) і організації в цілому до нововведень, готовність втілити їх у нові продукти, технології, управлінські рішення тощо.
Формування інноваційної культури підприємства нерозривно пов'язане зі створенням сприятливих умов для розвитку креативного потенціалу його персоналу. Однією з головних передумов цього є формування певних позитивних морально-етичних устоїв, які сприймаються переважною більшістю колективу. Світовий досвід переконливо доводить, що чим вищі морально-етичні устої суспільства в цілому, а разом з цим і колективів працівників окремих підприємств та установ, тим толерантніше вони будуть ставитися до розвитку індивідуальних можливостей кожної особи, тим вищими будуть соціально-економічні параметри суспільства і його окремих членів [34].
Основні принципи формування інноваційної культури:
• чіткість формулювання цілей інноваційної діяльності і їх зрозумілість для команди;
• співробітництво членів проектної команди;
• обмін ідеями й інформацією між членами команди;
• толерантне сприйняття керівництвом і членами команди ідей, висловлених іншими співробітниками;
• участь кожного члена команди в процесі досягнення цілей інноваційного проекту, усвідомлення своєї значущості;
• заохочення ініціативи співробітників, її всіляка підтримка;
• заохочення до творчого пошуку, перетворення звичного в незвичне і навпаки;
• практично неминучі в інноваційній діяльності помилки співробітників розглядаються не як їхня провина, а як засіб набуття досвіду;
• делегування повноважень членам команди;
• неприпустимість нав'язування ідей керівника членам команди;
• визнання і захист прав співробітників на інноваційні рішення та ін.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Управління інноваційною діяльністю. Основи інноваційного менеджменту» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Інноваційна культура і її роль у формуванні інноваційно-сприятливого середовища на підприємстві“ на сторінці 1. Приємного читання.
