В умовах стрімкого скорочення життєвого циклу виробів, різкого зростання питомої ваги одиничного й малосерійного наукоємного виробництва поняття "конкурентоспроможність" стає тотожним поняттю "здатність до нововведень" (інноваціям). Досвід країн із розвиненою економікою показує, що в конкурентній боротьбі на світовому ринку, як правило, неминуче перемагає той, хто володіє найбільш ефективним механізмом інноваційної діяльності, хто має розвинену інфраструктуру реалізації нововведень. Кінець XX – початок XXI ст. оцінюється як період актуалізації науково-технічних нововведень. Саме ця складова науково-технічного прогресу (інша його складова – науково-технічні досягнення) дозволяє оживити економіку в період її депресії та зберегти конкурентоспроможність у період нормального функціонування.
Розвиток інноваційної сфери набуває особливого значення, оскільки саме в цій сфері відбувається перетворення науково-технічного продукту, що базується на результатах фундаментальних і прикладних досліджень, на ринковий товар із новими споживчими властивостями.
Відомий сучасний економіст Пітер Друкер (Peter F. Drucker) стверджує, що бізнес має тільки дві основні функції – маркетинг та інновації. Маркетинг та інновації виробляють результат – усе інше витрати. Проте інновації в галузі маркетингу також важливі. Тому можна вважати, що бізнес має тільки одну базову функцію – інновації. У результаті, мета бізнесу – це інновації, які за умов їх правильного спрямування створюють добробут у широкому розумінні цього слова.
Інноваційні процеси, діяльність з втілення їх у нових продуктах, технологіях і соціальному житті – основа економічного розвитку суспільства.
Інноваційний процес становить підготовку, реалізацію і розповсюдження інновацій та складається з взаємопов'язаних фаз. що створюють єдине, комплексне ціле. У результаті цього процесу з'являється реалізоване, матеріалізоване нововведення.
Для закріплення пріоритету (авторства) нововведення оформлюються у вигляді:
• відкриттів, патентів на винаходи;
• ноу-хау;
• товарних знаків;
• документації на новий чи модифікований продукт, технологію, виробничий чи управлінський процес;
• стандартів, методик, інструкцій;
• результатів маркетингових досліджень.
Інновація становить собою кінцевий результат інноваційної діяльності, втілений у вигляді нового чи удосконаленого продукту, нового чи модифікованого технологічного процесу, нового підходу до соціальних послуг тощо.
Нововведення – процес реалізації інновації.
Нововведення, на відміну від ідеї, не може "відбутися випадково". Необхідні цілеспрямована праця, робота колективу спеціалістів для того, щоб ідея нововведення перетворилася на матеріалізований продукт, стала реалізованим нововведенням.
ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І ПРИНЦИПИ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Управління інноваційною діяльністю. Основи інноваційного менеджменту» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Контури зворотного зв'язку в стійкості і керованості інноваціями“ на сторінці 1. Приємного читання.
