Стратегічний маркетинг. До основних показників, за якими слід оцінювати ефективність стратегічного маркетингу суб'єкта господарської діяльності, слід віднести: наявність місії (вона не повинна бути ні занадто загальною, це ускладнює формулювання цілей, ні занадто вузькою, у цьому разі її доведеться часто переглядати); наявність стратегічної й оперативної мети діяльності, чіткість їх формулювання; володіння інформацією про ринкові позиції підприємства, чітке формулювання основних напрямів його розвитку; якість і регулярність ринкових досліджень.
Оперативний маркетинг. Ефективність оперативного маркетингу безпосередньо залежить від ефективності заходів комплексу маркетингу: товарної, цінової, збутової стратегій, а також стратегії просування товару на ринку. Основні показники ефективності складових комплексу маркетингу наведені в чисельних літературних джерелах, зокрема [10].
Оцінка стану маркетингу суб'єкта господарювання (ревізія маркетингу) дозволяє визначити його спроможність виявити й оцінити наявні ринкові можливості розвитку, зорієнтувати виробництво на задоволення запитів споживачів, вивести на ринок і просувати на ньому нову продукцію, задовольняючи запита споживачів більш ефективним, ніж конкуренти, способом.
Організаційно-управлінська складова
Відповідність структури системи управління меті і завданням суб'єкта господарювання можна оцінити за підходом викладеним у роботі [10], який передбачає побудову матриці аналізу й розподілу функцій, прав і відповідальності між підрозділами підприємства (табл. 10.11). Результати аналізу служать підставою для виявлення "вузьких місць", ліквідації паралелізму в роботі, оптимізації структури системи управління й перерозподілу прав та обов'язків між співробітниками окремих її підрозділів.
Ефективність діяльності системи управління визначається за кінцевими результатами функціонування суб'єкта господарювання. Для поглибленого аналізу можуть бути використані такі показники: відповідність темпів зростання витрат на апарат управління і темпів зростання результатів діяльності підприємства чи установи; авторитет керівників у підлеглих їм колективах (визначається за даними опитувань); відсутність стереотипів у поведінці керівників, здатність прогнозувати ситуацію і діяти на випередження тощо (визначається на основі ретроспективного аналізу діяльності в минулому).
Таблиця 10.11. Аналіз і розподіл функцій, прав і відповідальності між підрозділами підприємства в процесі інноваційного розвитку
| Етап інноваційної діяльності | Посади і структурні підрозділи | ||||||
| директор | конструкторський відділ | технологічний відділ | відділ маркетингу | планово-економічний відділ | фінансовий відділ | науково-дослідний відділ | |
| Аналіз відповідності внутрішніх можливостей інноваційною розвитку зовнішнім | Р,К | П, Уч, В | Уз | ||||
| Генерація і відбір ідей інновацій | Р | Уз | Уз | Π,Β | Уз | Уз | Уч |
| Розробка задуму товару і йоге• перевірка | Уз | Уз | Уз | П, Уч, В | Уз | Уз | Уч |
| Бізнес-аналіз | Р | Уз | Уз | П,Уч,В | Уз | Уз | Уч |
| Розробка нового товару | Р | в,п | В, У | Уз | Уз | Уз | Уч |
| Випробування інновації в ринкових умовах | Уз | Уз | Уз | Π,Β | Уз | Уз | Уз |
| Розгортання комерційного виробництва | Р | Уз | Уз | Уз | В,П | В | |
| Просування інновації на ринку | Уз | В,П | Уз | Уз | |||
Умовні позначення в таблиці: Р – прийняття рішення; П – підготовка рішення; Уч – участь у підготовці рішення; Уз – обов'язкове узгодження на стадії підготовки чи прийняття рішення; В – виконання рішення; К – контроль виконання.
Крім того, необхідним, на нашу думку, є аналіз:
• методів підбору персоналу;
• методів навчання, підвищення кваліфікації та атестації працівників, умов звільнення;
• принципів розподілу роботи і відповідальності, формування трудових колективів, методів доведення до персоналу завдань і їх перевірки;
• методів організації роботи й управління роботами;
• ступеня участі персоналу в управлінні, ступеня свободи;
• механізму обміну інформацією і знаннями;
• соціально-психологічного клімату в колективах працівників та організації в цілому.
Умови достатності виробничо-збутового потенціалу для інноваційного розвитку слід визначати шляхом зіставлення наведених у табл. 10.10 показників з показниками інноваційного і ринкового потенціалів.
На рис. 10.13 наведено схему оцінки достатності виробничо-збутового потенціалу суб'єкта господарської діяльності для інноваційного розвитку, а також його узгодження з ринковим і інноваційним потенціалом.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Управління інноваційною діяльністю. Основи інноваційного менеджменту» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Маркетингова складова“ на сторінці 1. Приємного читання.
