Законодавство в галузі стандартизації, якості продукції та сертифікації має такі завдання:
• 1) регулювання діяльності державних органів, підприємств, організацій різних форм власності та громадян щодо розроблення, виробництва, реалізації та використання продукції;
• 2) встановлення прав, обов'язків і відповідальності всіх учасників суспільного виробництва з метою найповнішого задоволення потреб людей, трудових колективів і всього суспільства в продукції високої якості, яка відповідає вимогам безпеки життя і здоров'я людей та збереженню навколишнього середовища.
Законодавство в цих галузях поділяється на дві групи:
• 1) нормативні акти, спеціально видані з питань стандартизації, метрології, управління якістю продукції, які визначають політику держави в галузі управління якістю;
• 2) правові норми щодо якості продукції, які містяться в нормативних актах із широким колом питань.
До першої групи належать Декрет "Про стандартизацію і сертифікацію" від 10.05.1993 р. № 46-93, Декрет "Про Державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення" від 08.04.1993 р. № 30-93, Закон України "Про метрологію та метрологічну діяльність" від 11.02.1998 р. № 113/98-ВР, Закон України "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини" від 23.12.1997 р. № 771/97-ВР. До другої групи належать Закон України "Про підприємство в Україні" від 27.03.1991 р. № 887-12; Закон України "Про захист прав споживачів" від 15.12.1993 р. № 3682-XII;
Закон України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" від 24.02.1994 р. № 4004-ХІІ, Закон України "Про охорону навколишнього середовища" від 26.06.1991 р. № 1268-ХІ, Закон України "Про екологічну експертизу" від 09.02.1995 р. № 45/95-ВР та інші законодавчі акти.
Спеціальними нормативними актами у сфері управління якістю є нормативні акти Держстандарту України, які регламентують важливі питання розробки, впровадження і функціонування систем управління якістю продукції, здійснення правової експертизи нормативних документів.
Отже, чинне законодавство України становить міцну нормативну базу на всіх рівнях у правді ння народним господарством. Однак поки що законодавство ще неповною мірою відповідає суспільним вимогам.
Чинним законодавством У країни передбачено відповідальність підприємств, об'єднань, організацій, а також посадових осіб та інших робітників за порушення в галузі якості продукції, послуг і договірних зобов'язань.
До основних видів юридичної відповідальності підприємств належать:
• цивільно-правова – це відповідальність, яка ґрунтується на принципі повного відшкодування збитків, які заподіяні правопорушенням;
• адміністративно-правова;
• фінансово-правова.
Види персональної відповідальності робітників:
• адміністративна (регулюється Цивільним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення);
• матеріальна (обов'язок робітників і службовців відшкодовувати майнові збитки, які виникли з їх вини) є обмеженою (розмір відшкодування не перевищує встановленої законом межі) або повною, (відшкодування здійснюється в повному розмірі). Регулюється Кодексом законів про працю і положенням про матеріальну відповідальність;
• дисциплінарна (за порушення прав і норм щодо якості продукції: зауваження, догана, сувора догана, переведення на більш низьку систему оплату праці чи на нижчу посаду строком до трьох місяців, звільнення);
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Управління інноваційною діяльністю. Основи інноваційного менеджменту» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Законодавство в галузі стандартизації та управління якістю“ на сторінці 1. Приємного читання.
