Європейська стандартизація та сертифікація продукції

Управління інноваційною діяльністю. Основи інноваційного менеджменту

Початком міжнародної стандартизації є підписання в 1875 р. в Парижі Міжнародної метричної конвенції з організації Міжнародної комісії з мір і ваги. Безпосереднє співробітництво різних країн у галузі стандартизації розпочалось у 1921 р., коли була проведена перша конференція секретарів семи національних комітетів зі стандартизації. На цій конференції було вироблено організаційні принципи, на основі яких у 1926 р. створено Міжнародну федерацію національних асоціацій зі стандартизації, до складу якої увійшли близько 20 національних організацій зі стандартизації, розроблено близько 180 міжнародних рекомендацій зі стандартизації, але з початком Другої світової війни її діяльність було припинено. У 1943 р. при Організації Об'єднаних Націй (ООН) створено Комітет координації стандартів (ККС), до якого увійшли 18 країн антигітлерівської коаліції. Основним завданням цього Комітету було збереження досвіду міжнародної стандартизації та координація діяльності країн у галузі стандартизації в післявоєнний час.

У Лондоні в 1946 р. відбулося спільне засідання ККС і делегатів 25 країн, на якому було прийнято рішення про створення Міжнародної організації зі стандартизації (ISO) і затверджено її статут, який визначив неурядовий статус цієї організації, структуру, функції керівних і робочих органів, методи роботи.

Основною метою ISO є забезпечення розвитку стандартизації та суміжних з нею галузей для сприяння міжнародному обміну товарами та послугами, а також розвитку співробітництва в інтелектуальній, науковій, технічній та економічній діяльності.

ISO як неурядова організація має консультативний статус ООН і є найбільшою міжнародною організацією в галузі стандартизації з широкого кола питань, її членами є 160 країн світу.

Сьогодні керівні органи цієї організації знаходяться у Женеві (Швейцарія). Офіційні мови ISO – англійська, французька, російська. На цих мовах друкуються усі матеріали та документи.

ISO складається з керівних і робочих технічних органів.

Вищим органом ISO є Генеральна асамблея, яка скликається один раз у три роки. До керівних органів належать рада, технічне бюро та центральний секретаріат. Вищими керівними особами є президент, який обирається на три роки, і центральний секретаріат. Рада керує роботою ISO в перервах між сесіями Генеральної асамблеї. До складу Ради входять 18 комітетів-членів. На засіданнях Ради рішення приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні комітетів-членів Ради. Поточну адміністративно-технічну роботу здійснює центральний секретаріат. Технічне бюро з питань управління готує пропозиції щодо планування, організації та координації роботи комітетів.

Технічними органами ради ISO є комітети, які розробляють питання міжнародної стандартизації, сфери діяльності яких розмежовані.

Результатом діяльності CAPOLCO є періодичне видання переліку національних і міжнародних стандартів, які становлять інтерес для організацій і споживачів.

Сфера діяльності ISO розподілена між 214 технічними комітетами (ТК). Кожний ТК має затверджену Радою ISO сферу діяльності. Основним видом роботи ТК є розробка, погодження та подання на затвердження Ради проектів міжнародних стандартів.

Для безпосередньої розробки проектів міжнародних стандартів у межах ТК створюються підкомітети (ПК) і робочі групи (РГ). Сьогодні налічується близько 650 підкомітетів, до 1700 робочих груп.

Україна є рівноправним членом ISO з 1993 р. і входить до складу комітетів: CASCO, STACO, INFCO. Як національний комітет-член входить до складу Комітетів DEVCO, REMCO, COPOLCO. 25 ТК

Держстандарту України співпрацюють з 96 ТК та ПК ISO. Україна бере активну участь у роботі спільного технічного комітету ISO/IEC і ΊΓΚ1 "Інформаційні технології", який створено у 1987 р.

Система ISO/IEC є найбільшою з існуючих міжнародних технічних організацій і поширює свою діяльність на всі галузі економіки та науки.

Міжнародна стандартизація з кожним роком набуває дедалі більшого розвитку. Починаючи з 1989 р., щорічно 14 жовтня на честь створення ISO відзначається Міжнародний день стандартизації.

Міжнародна електротехнічна комісія. Початок міжнародного співробітництва в галузі електрики й електротехніки було покладено у 1881 р. Міжнародним конгресом з електрики.

На Міжнародному електротехнічному конгресі в 1904 р. було прийнято рішення про створення Комісії для розгляду питань стандартизації, термінології в галузі електротехніки і номінальних параметрів електричних машин.

У 1906 р. представники 13 країн на конференції в Лондоні заснували ІЕС, яка сьогодні є однією з провідних міжнародних організацій з питань стандартизації в галузі електротехніки, радіотехніки та зв'язку. У 1947 р. ІЕС приєдналась до ISO на автономних правах як її електротехнічний відділ, при цьому вона повністю зберегла свою фінансову і організаційну самостійність. Якщо ISO призначена поширювати свою діяльність на цілу низку галузей виробництва, то ІЕС вирішує завдання з координації та уніфікації національних стандартів у галузі електротехніки, радіоелектроніки та зв'язку.

До складу ІЕС входять 60 членів з усіх регіонів світу. Основну роль у роботі ІЕС відіграють промислово розвинені країни. Україна є членом цієї організації з 1993 р. Структура ІЕС аналогічна структурі ISO. Вищим керівним органом ІЕС є Рада, у якій представлені національні комітети країн. Очолює ІЕС президент, який обирається на три роки. При Раді ІЕС створено Комітет дії, який підпорядкований Раді та подає їй свої рішення для затвердження. Комітет дії розглядає питання з координації роботи окремих технічних комітетів ІЕС або загальні питання щодо діяльності всієї організації. Рада обирає 12 членів комітету строком на шість років.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Управління інноваційною діяльністю. Основи інноваційного менеджменту» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Європейська стандартизація та сертифікація продукції“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Частина I. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЯМИ

  • Класифікації інновацій

  • Сутність і зміст інноваційного менеджменту

  • ТЕОРІЇ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ

  • Інноваційний розвиток

  • ІННОВАЦІЙНИЙ ПРОЦЕС ЯК ОБ'ЄКТ ІННОВАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

  • Методи проектування інновацій

  • Оцінка ринкової адекватності інновацій

  • ДЕРЖАВНЕ І РЕГІОНАЛЬНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

  • Державне фінансування інноваційної діяльності

  • УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ НА ПІДПРИЄМСТВІ

  • Проектне управління інноваціями на підприємстві

  • ОРГАНІЗАЦІЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

  • Формування команди

  • Лідерство при реалізації інноваційних проектів і програм

  • Інноваційна культура і її роль у формуванні інноваційно-сприятливого середовища на підприємстві

  • Конфлікти і методи їх вирішення в ході реалізації інноваційних проектів

  • ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ КАПІТАЛ ЯК ОСНОВА ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

  • Методи оцінювання інтелектуального капіталу

  • КОМПЛЕКСНЕ ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

  • Комплексна оцінка ефективності інноваційної діяльності

  • МАРКЕТИНГ ІННОВАЦІЙ

  • Мотивація суб'єктів інноваційної діяльності

  • СПЕЦИФІКА ТА ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ ПРОЦЕСОМ НА ЗАСАДАХ МАРКЕТИНГУ

  • Міжнародний маркетинг нововведень

  • МАРКЕТИНГОВИЙ ПРОЦЕС ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ФОРМУВАННЯ ПОПИТУ НА ІННОВАЦІЇ

  • Методи прогнозування попиту

  • МАРКЕТИНГОВА ТОВАРНА ІННОВАЦІЙНА ПОЛІТИКА

  • Процес планування та створення товару-інновації

  • Управлінські рішення стосовно підвищення конкурентоспроможності товару-інновації та підприємства в цілому

  • СТВОРЕННЯ І СТИМУЛЮВАННЯ ПОПИТУ НА ІННОВАЦІЇ

  • МАРКЕТИНГОВА ЦІНОВА ПОЛІТИКА В ІННОВАЦІЙНІЙ СФЕРІ

  • Застосування функціонально-вартісного аналізу в процесі розробки нового товару

  • МАРКЕТИНГОВА ПОЛІТИКА РОЗПОДІЛУ В ІННОВАЦІЙНІЙ СФЕРІ

  • КРЕАТИВНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

  • ДОСЛІДЖЕННЯ КРЕАТИВНОСТІ КОЛЕКТИВУ ПІДПРИЄМСТВА

  • МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ КРЕАТИВНОЇ КОМАНДИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

  • УПРАВЛІННЯ КОНФЛІКТАМИ В КРЕАТИВНОМУ КОЛЕКТИВІ

  • МОТИВАЦІЯ КРЕАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

  • ФІНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

  • РОЗВИТОК ФІНАНСОВИХ ІННОВАЦІЙ

  • РИНОК ФІНАНСОВИХ ІННОВАЦІЙ

  • ІННОВАЦІЙНІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ

  • ПРОВАЙДИНГ ІННОВАЦІЙ

  • ПОНЯТТЯ ПРОВАЙДИНГУ ІННОВАЦІЙ

  • ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

  • Розподіл завдань між суб'єктами інноваційного процесу залежно від їх рольових позицій і соціально-психологічних настанов

  • Вивчення причин психологічних бар'єрів та знаходження шляхів їх здолання

  • НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ

  • Поняття та основні складові інтелектуальної власності

  • Промислова власність

  • ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

  • ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

  • КАДРОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

  • МЕНЕДЖМЕНТ ЕКОЛОГІЧНИХ ІННОВАЦІЙ

  • Сутність управління екологічно спрямованим інноваційним розвитком суб'єктів господарювання

  • ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ФОРМУВАННЯМ ТА РОЗВИТКОМ РИНКУ ЕКОЛОГІЧНИХ ІННОВАЦІЙ

  • Методи управління формуванням ринку екологічних інновацій

  • МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСАМИ ФОРМУВАННЯ РИНКУ ЕКОЛОГІЧНИХ ІННОВАЦІЙ

  • Урахування різноспрямованих інтересів суб'єктів ринку екологічних інновацій

  • УПРАВЛІННЯ ЕКОЛОГІЧНО СПРЯМОВАНОЮ ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ НА ОСНОВІ ПРОГНОЗУВАННЯ ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ ЕКОЛОГІЧНИХ ІННОВАЦІЙ

  • Прогнозування життєвого циклу екологічних інновацій

  • Методика обґрунтування та оцінки екологічно спрямованих інноваційних проектів

  • УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМИ ПРОЕКТАМИ

  • Особливості інноваційних проектів та їх життєвих циклів

  • Класифікація інноваційних проектів

  • Особливості життєвого циклу інноваційного проекту

  • Лінійно-циклічний характер процесу управління проектом

  • Контури зворотного зв'язку в стійкості і керованості інноваціями

  • ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І ПРИНЦИПИ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

  • Методи мультипроектного управління і критерії формування послідовності проектів

  • СТАНДАРТИ УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТАМИ

  • 10006. Системи менеджменту якості. Керівні вказівки з менеджменту якості проектів

  • ОТОЧЕННЯ ПРОЕКТУ ТА ПРОГРАМИ ПІДТРИМКИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

  • Джерела фінансування та державні програми підтримки інноваційної діяльності

  • Міжнародні програми підтримки наукових досліджень і технологій

  • СОЦІОТЕХНІЧНИЙ ПІДХІД ДО ПРОБЛЕМИ УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТАМИ

  • Комплекс програмно-технічних засобів, які забезпечують управління інноваційними проектами

  • ІНСТРУМЕНТАЛЬНІ ЗАСОБИ АВТОМАТИЗАЦІЇ УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТАМИ

  • Технологія системного проектування і методологія SADT

  • Умова необхідності

  • Інструментальні засоби планування і контролю реалізації інноваційного проекту, фінансового аналізу й управління ресурсами інноваційного проекту

  • Засоби презентації інноваційного проекту

  • ЕКСПЕРТИЗА ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ І РІШЕНЬ

  • Комерційна експертиза

  • Частина II. УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВА І УСТАНОВ

  • Форми підприємницької діяльності в умовах інноваційного розвитку

  • ВИРОБНИЧА ПРОГРАМА ПІДПРИЄМСТВА

  • Планування обсягів реалізації продукції

  • Планування матеріально-технічного забезпечення підприємства

  • ОСНОВНІ ФОНДИ

  • Амортизація основних фондів

  • ОБОРОТНІ КОШТИ

  • Джерела фінансування і визначення потреб

  • Ефективність використання оборотних коштів

  • ТРУДОВІ РЕСУРСИ

  • Нормування праці

  • Продуктивність праці

  • Оплата праці в ринкових умовах

  • ВИДИ СОБІВАРТОСТІ

  • Аналіз., калькуляція і планування собівартості продукції

  • Інноваційні чинники зниження собівартості

  • ЦІНОУТВОРЕННЯ

  • Ціна і споживча вартість продукції

  • Методи ціноутворення

  • ЕКОНОМІЧНІСТЬ І ЯКІСТЬ ПРОДУКЦІЇ

  • Критерії техніко-економічної оцінки інноваційних проектів

  • Структурний аналіз понять економічності і якості

  • ОЦІНКА ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНОГО РІВНЯ І КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ

  • Структура системи техніко-економічних розрахунків ефективності розвитку виробництва

  • НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ПРОГРЕС ЯК ОСНОВА РОЗВИТКУ ТА ІНТЕНСИФІКАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА

  • СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ

  • Основні поняття стратегічного управління

  • ПРОЦЕС СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВАХ

  • ВИДИ ІННОВАЦІЙНИХ СТРАТЕГІЙ

  • РОЗРОБЛЕННЯ СТРАТЕГІЙ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

  • Визначення інноваційних стратегій на основі наявності ресурсів і попиту

  • ІНСТРУМЕНТАРІЙ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ

  • ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ

  • МЕТОДИКИ ДОСЛІДЖЕННЯ СТРАТЕГІЧНИХ ПОЗИЦІЙ ПІДПРИЄМСТВА

  • ЕТОМ-аналіз

  • ПОРТФЕЛЬНИЙ АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

  • Матриця Мак Кінсі "Дженерал Електрик"

  • ДІАГНОСТИКА ПОТЕНЦІАЛУ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ

  • Ринкова складова

  • Інтелектуальна складова

  • Інтерфейсна складова

  • КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ПОТЕНЦІАЛОМ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

  • РИНКОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЯК ПІДСИСТЕМА ПОТЕНЦІАЛУ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА: МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ОЦІНКИ

  • ІННОВАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЯК ПІДСИСТЕМА ПОТЕНЦІАЛУ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА: ПОКАЗНИКИ, КРИТЕРІЇ І МЕТОДИКА ЙОГО ОЦІНКИ

  • ВИРОБНИЧО-ЗБУТОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЯК ПІДСИСТЕМА ПОТЕНЦІАЛУ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА: ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ

  • Кадрова складова

  • Технологічна складова

  • Маркетингова складова

  • МОТИВАЦІЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

  • СТРУКТУРА МЕХАНІЗМУ МОТИВУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

  • НАПРЯМИ МОТИВАЦІЇ ПЕРСОНАЛУ

  • ОСНОВНІ ТЕОРІЇ МОТИВАЦІЇ ПЕРСОНАЛУ

  • МОТИВАЦІЯ ТВОРЧОЇ ПРАЦІ

  • МОТИВАЦІЯ СПОЖИВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОДУКТІВ

  • ВИБІР НАПРЯМІВ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ЯКІ НАЙБІЛЬШОЮ МІРОЮ ВІДПОВІДАЮТЬ МОТИВАЦІЇ СПОЖИВАЧІВ

  • ВИБІР НАПРЯМІВ РОЗВИТКУ З УРАХУВАННЯМ ІНТЕРЕСІВ СУБ'ЄКТІВ ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ

  • ПРОГНОЗУВАННЯ ТЕХНІКО- ЕКОНОМІЧНОГО РІВНЯ МАШИН

  • Джерела економічних ефектів

  • Період, за який потрібно вести розрахунок економічної ефективності

  • МЕТОДИ ПРОГНОЗУВАННЯ СОБІВАРТОСТІ НОВИХ МАШИН

  • ФУНКЦІОНАЛЬНО-ВАРТІСНИЙ АНАЛІЗ У ПРОГНОЗУВАННІ ЕФЕКТИВНОСТІ МАШИН

  • ДИНАМІЧНИЙ АСПЕКТ У ПРОГНОЗУВАННІ ЕФЕКТИВНОСТІ НОВОЇ ТЕХНІКИ (МАШИН)

  • Технологічні уклади

  • ЕВОЛЮЦІЯ ТЕХНІЧНИХ СИСТЕМ ЯК ТОВАРІВ

  • ЗАКОНОМІРНОСТІ РОЗВИТКУ МАШИН І ТЕХНОЛОГІЇ ЇХ ВИРОБНИЦТВА

  • ПРОГНОЗУВАННЯ ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ ТЕХНОЛОГІЙ

  • Технологія виробництва і стадія ринку

  • ПРОГНОЗУВАННЯ ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНИХ ПАРАМЕТРІВ МАШИН ДЛЯ РІЗНИХ СЕГМЕНТІВ РИНКУ

  • Повна кастомізація кустарного виробництва

  • Кастомізація компонентів продукту "за принципом піци"

  • Самоналагодження систем

  • УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ТА СЕРТИФІКАЦІЯ ПРОДУКЦІЇ

  • Роль стандартизації в розвитку національної економіки України

  • ОСНОВНІ МЕТОДИ СТАНДАРТИЗАЦІЇ

  • Призначення та основні принципи державної системи стандартизації

  • Переважні числа в стандартизації

  • Організація розроблення стандартів

  • Тенденції удосконалення державної системи стандартизації України

  • Міжгалузеві системи стандартизації

  • МІЖГАЛУЗЕВІ СИСТЕМИ СТАНДАРТИЗАЦІЇ

  • Система технологічної документації

  • Система стандартів безпеки праці

  • СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ ТА ПОСЛУГ

  • Основні поняття та визначення з якості продукції

  • Визначення рівня якості товарів та послуг

  • СИСТЕМИ КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ ТА ПОСЛУГ

  • Статистичні методи контролю якості

  • Статистичний приймальний контроль

  • Процес контролю якості в період життєвого циклу товару

  • МЕТОДИ ОЦІНЮВАННЯ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ ТА ПОСЛУГ

  • УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ

  • Правила та порядок виконання функції системи якості продукції

  • Випуск і планування випуску продукції

  • ДЕРЖАВНА СИСТЕМА СЕРТИФІКАЦІЇ

  • Національні і міжнародні системи сертифікації

  • Порядок проведення та схеми сертифікації

  • НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАНДАРТИЗАЦІЇ ТА СЕРТИФІКАЦІЇ

  • НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАНДАРТИЗАЦІЇ ТА СЕРТИФІКАЦІЇ

  • Законодавство в галузі стандартизації та управління якістю

  • Законодавство в галузі стандартизації та управління якістю

  • МІЖНАРОДНА СИСТЕМА СТАНДАРТИЗАЦІЇ ТА СЕРТИФІКАЦІЇ

  • МІЖНАРОДНА СИСТЕМА СТАНДАРТИЗАЦІЇ ТА СЕРТИФІКАЦІЇ

  • Європейська стандартизація та сертифікація продукції

  • УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМИ РИЗИКАМИ

  • Європейська стандартизація та сертифікація продукції
  • УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМИ РИЗИКАМИ

  • МЕТОДИ ОЦІНКИ І ЗНИЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ РИЗИКІВ

  • Застосування правил логічного виведення

  • Побудова дерева рішень

  • РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТ ІННОВАЦІЙ

  • БІЗНЕС-ПЛАНУВАННЯ

  • Сегментування ринку

  • Технічний рівень та якість продукції

  • Комунікації та процес просування

  • План виробництва товару

  • Організаційний план

  • Розрахунки основних формальних критеріїв оцінки інвестицій

  • Ризики в бізнес-плануванні

  • БІЗНЕС-ПЛАНУВАННЯ У НЕВИРОБНИЧІЙ СФЕРІ

  • Визначення місцезнаходження об'єкта бізнес-планування

  • Бізнес-планування у сфері послуг

  • Бізнес-план посередницької діяльності

  • ПРАКТИКА РОЗРОБЛЕННЯ БІЗНЕС-ПЛАНІВ

  • Резюме в бізнес-плані

  • ДОДАТКОВІ ВІДОМОСТІ ПРО БІЗНЕС-ПЛАНУВАННЯ

  • Розділи бізнес-плану, що не належать до сфери економіки

  • Типові недоліки та помилки в бізнес-плану ванні

  • Оптимізація планування бізнес-процесів на підприємстві

  • ПІСЛЯМОВА

  • ГЛОСАРІЙ