Ураховуючи те, що сучасний корпоративний світ стає занадто складним для автократичного (жорсткого адміністративного) управління і занадто швидко мінливим для бюрократичного управління, він вимагає методів управління, які б підтримували персональне залучення робітників у творчі зусилля організації за рахунок формування тимчасових альянсів для виконання проекту. Поняття "проект" і методи управління проектом стають все більш адекватними зовнішньому і внутрішньому середовищам організації та широко застосовуються нею. Наслідками цього стає очевидний гострий дефіцит кадрів – управлінців, керівників інноваційних проектів і структур, які здатні жити й ефективно працювати в атмосфері невизначеності. Менеджмент сьогодні, тим більше менеджмент в інноваційній сфері, – це стратегія для невизначеності.
Управління інноваційною діяльністю передбачає використання таких основних методів:
• управління ресурсами;
• управління процесами;
• управління корпоративними знаннями.
Традиційна модель, що використовується в першій групі методів, зображує організацію як сукупність ресурсів (фінансів, матеріальних запасів тощо), які належать власникам – юридичним особам, структурним підрозділам організації, фізичним особам. Основна мета управління в ході інноваційної діяльності при даному підході полягає в забезпеченні необхідними ресурсами проектів, узятих до виконання, а також у контролі за використанням цих ресурсів.
Нехай у розпорядженні організації є ресурс R, необхідний для реалізації п інноваційних проектів, кожен з яких споживає Розподіл R між проектами здійснюється на основі пріоритету заявок:
(7.4)
де – заявка на отримання ресурсу для і-го проекту;
– монотонна функція пріоритету і-го проекту; у – деякий параметр, що обирається виходячи з вимог повного використання ресурсу у випадку його дефіциту:
; if – математичний знак "якщо".
При управлінні інноваційною діяльністю величина , як правило, є спадною функцією, тобто використовується принцип зворотних пріоритетів:
, де
– ефект від реалізації i-го проекту. Незважаючи на певні недоліки принципу зворотних пріоритетів, він досить часто використовується при розподілі ресурсів найрізноманітнішого виду (фінансів, обладнання, матеріалів тощо).
Методи управління даної групи описуються моделями, ряд з яких став фактично стандартом (GAAP, MRP II, ERP).
У другій групі методів управління організація, що реалізує інноваційні проекти, розглядається як сукупність бізнес-процесів, кожен з яких являє собою набір взаємопов'язаних процедур чи дій, які використовують ресурси підприємства для задоволення потреб замовника.
Фактичним стандартом тут є технологія Workflow – розробка асоціації Workflow Management Coalition.
Стосовно процесу управління інноваційними проектами в основі технології Workflow лежать такі поняття:
• об'єкт – матеріальний, інформаційний чи фінансовий елемент у межах проекту (обладнання, ліцензія на експортно-імпортні операції, кредитна лінія тощо);
• подія – зовнішня, тобто не контрольована в межах проекту дія, що відбувалася з об'єктом (поломка устаткування, зміна митних правил, зміна кредитної ставки тощо);
• операція – елементарна дія, що виконується над об'єктом у межах проекту (запуск устаткування в експлуатацію, отримання ліцензії, отримання кредиту тощо);
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Управління інноваційною діяльністю. Основи інноваційного менеджменту» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Інструментальні засоби планування і контролю реалізації інноваційного проекту, фінансового аналізу й управління ресурсами інноваційного проекту“ на сторінці 1. Приємного читання.
