Більшість організацій стикаються з труднощами при формуванні команди. За основу беруться корпоративні цілі й завдання. Необхідно забезпечити и команді підтримку у визначенні таких напрямків, як цільовий ринок, територія, канал розповсюдження, планований прибуток у стабільному стані та коефіцієнт прибутковості, тип пропозиції, бренд і т. п. Чітке визначення цих параметрів і готовність змінити їх у міру надходження нової інформації може допомогти команді гарантовано зосередитися на правильних видах діяльності.
Розглянемо наведений нижче рис. 3.3 та докладний опис методів формування команди.
Рис. 3.3. Методи формування команди
Переваги та недоліки запропонованих методів формування команди наведено в табл. 3.4.
Таблиця 3.4. Переваги і недоліки методів формування команди
| Метод формування команди | Переваги | Недоліки |
| Кращі з кращих | 1. Обізнані співробітники, які мають досвід роботи з подібними проблемами | 1. Втрата ключового лінійного менеджера, тобто кращого з кращих, ; може зашкодити основному бізнесу |
| 2. У менеджерів є досвід роботи 3 перевіреними співробітниками, які знають проблеми діяльності організації | 2. Загроза того, що співробітники (кращі з кращих) не зможуть абстрагуватися від основного ринку для створення чогось нового | |
| Команда з "неогранених алмазів" | 1. Співробітники, які мислять по-новому | 1. Недостатньо дисципліни для вироблення нових ідей |
| 2. Недостатньо авторитету, щоб вплинути на розподіл внутрішніх ресурсів | ||
| Члени команди зі "школи досвіду" | 1. Керівники, які пройшли "школи досвіду", можуть виявити й розвивати нові напрями бізнесу; 2. Навички й інтуїція, завдяки яким можна досягти успіху при виконанні завдань | 1. Навички, здобуті менеджерами попередньо, можуть бути не застосовані в новій діяльності, залежно від "предметів", які вони вивчали чи не вивчали в різних "школах досвіду" |
Іноді компанії намагаються зібрати разом кращих з кращих. Цей метод виглядає привабливим: такі співробітники обізнані, а в менеджерів є досвід роботи з ними. Проте країні з кращих, як правило, є важливими деталями центрального механізму корпорації і хоча робочий режим може підтримуватися за допомогою резервів та налагоджених процедур, втрата ключового лінійного менеджера може дуже зашкодити основному бізнесу. І взагалі, щоб створити щось нове та налагодити відносини в новій команді, вони, скоріш за все, так і не зможуть абстрагуватися від основного ринку.
Для здійснення інновації потрібно діяти по-новому, отже, потрібно шукати людей, які мислять по-новому. Для цього використовують метод формування команди з "неогранених алмазів". Для такої команди часто просто не вистачає дисципліни, щоб виробляти ідеї. Також вони можуть не володіти необхідним авторитетом в організації, щоб вплинути на розподіл внутрішніх ресурсів.
При здійсненні підривних проектів найкраще відбирати членів команди залежно від того, чи пройшли вони школи досвіду, де їм доводилося вирішувати проблеми, подібні до тих, з якими команда може зіткнутися в майбутньому.
Нові ідеї народжуються в процесі зіткнення різних думок, світовідчуття, способу обробки й осмислення доступної інформації. Це, у свою чергу, вимагає спільної роботи людей, які сприймають навколишню дійсність по-різному. Як наслідок, замість дискусії між членами робочого колективу часто можуть виникати непродуктивні конфлікти, що може гальмувати креативний процес управління та співпраці.
Розглянемо, як менеджери обирають співпрацівників у команду (табл. 3.5).
Таблиця 3.5. Погляди менеджерів на відбір робітників до співпраці в організації
| Менеджери | Стратегія | Наслідки |
| Менеджери, які визнають лише власну думку | Роблять усе, щоб запобігти зіткнення ідей | Синдром зручних клонів: робітники мають аналогічні інтереси та професійну підготовку одного рівня; однаково відчувають і думають |
| Менеджери, які віддають незалежне різноманітності стилів мислення | Збирають в одній команді різнотипних індивідуумів | Не беруть до уваги, що .діоди з різними стилями мислення часто не розуміють і не поважають думки один одного і що розбіжності між часто призводять до міжособистісних конфліктів |
Існує два типи менеджерів. Перші, які визнають лише власну думку та обирають до співпраці робітників з однаковим напрямком думок та підготовкою одного рівня, щоб запобігти зіткнення ідей. Менеджери другого підходу віддають належне різноманітності стилів мислення, обираючи до команди різнотипних індивідуумів, зіштовхуючи ідей. Проте слід пам'ятати, що трудові, міжособистісні конфлікти варто пильно контролювати та скеровувати зіткнення ідей у творче русло.
На відміну від наведених підходів успішний керівник уміло стимулює творчий пошук, зіштовхуючи різні підходи до вирішення проблеми та ініціюючи процес, який Дороті Леонард і Джеффрі Строс називають "творчими колізіями" [18]. Такий менеджер розуміє, що різним людям властиві різні сгилі мислення. На його переконання, в організації – будь-το команда, робоча група або компанія в цілому – має бути весь спектр підходів до пізнання дійсності, і він наполягає на тому, щоб колеги з повагою ставилися до думки один одного. Більше того, встановлюючи правила спільної роботи, керівник, що бажає стимулювати інновації, у першу чергу повинен розібратися в тому, як активізувати процес творчих колізій або в разі необхідності його пригальмувати.
УПРАВЛІННЯ КОНФЛІКТАМИ В КРЕАТИВНОМУ КОЛЕКТИВІ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Управління інноваційною діяльністю. Основи інноваційного менеджменту» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ КРЕАТИВНОЇ КОМАНДИ НА ПІДПРИЄМСТВІ“ на сторінці 1. Приємного читання.
