Теорії мотивації персоналу поділяють на три групи– початкові, змістовні та процесуальні.
Початкові теорії базуються на специфічних "моделях" робітника- людини [24]. Її складають XY-теорія і теорія Z.
XY-теорія Д. Мак-Грегора містить дві протилежні теорії – X і Y.
Теорія X висвітлює погляди на робітників представників технократичного менеджменту, розглядаючи людину як поганого, несумлінного, безініціативного робітника із завдатками рабської психології. Цим пояснюється необхідність примушення як основного мотивуючого стимулу і матеріального заохочення – як допоміжного. Частка людей цього типу в Україні є незначною.
Теорія Yвисвітлює погляди на робітників представників поведінкового менеджменту, описуючи передову, творчо активну людину. Стимули спонукання до праці в теорії розміщені в такому порядку: самоствердження, моральне та матеріальне заохочення, примушення. Питома вага робітників, що відповідає цій теорії, звичайно становить 15–20%. Частіше за все вони індивідуалісти і не можуть повністю розкрити свої таланти в соціальній групі.
Теорія Z обґрунтовує колективістські принципи мотивації, описуючи гарного робітника, що надає перевагу роботі в групі та має стабільні цілі діяльності на тривалу перспективу. Такому типу працівників відповідають майже всі працівники японських промислових компаній, такі робітники є практично в усіх країнах на великих стабільних підприємствах. Ефективність застосування теорії визначається питомою вагою таких людей у колективі. Стимули спонукання до праці для робітників, які описуються теорією Z, ефективні в такій послідовності: матеріальне заохочення – моральне заохочення.
Змістові теорії базуються на визначенні внутрішніх збуджень (в основному – потреб), які спонукають людей діяти певним чином [20, 24, 26].
У теорії ієрархії потреб А. Маслоу потреби людей поділено на п'ять рівнів (табл. 11.3).
Основною ідеєю А. Маслоу є принцип відносної пріоритетності мотивів, згідно з яким потреби нижніх рівнів вимагають задоволення, а, отже, позначаються на поведінці людини раніше, ніж потреби більш високих рівнів.
Таблиця 11.3. Класифікація мотивів за А. Маслоу
У теорії мотивації Фредеріка Герцберга виділено дві групи мотивуючих факторів – гігієнічні (зовнішні) та мотиваційні (внутрішні) фактори. Гігієнічні пов'язані із самовираженням особистості, її внутрішніми потребами, а також із навколишнім середовищем, у якому здійснюється робота. До них відносять: умови праці, міжособистісні стосунки, стиль керівництва організації, винагороду, соціально- психологічний клімат на підприємстві, ступінь безпосереднього контролю за роботою. їх позитивний прояв свідчить про відсутність незадоволення в людей працею. Фактори мотивації пов'язані з характером і сутністю самої роботи. До них належать: робота як цінність, почуття відповідальності, успіх, визнання й схвалення результату, можливість удосконалення, кар'єрного зростання. У разі позитивного їх прояву відбувається задоволення роботою.
Гігієнічні фактори Ф. Герцберга відповідають потребам нижчих рівнів теорії А. Маслоу, мотиваційні фактори – потребам вищих рівнів. При цьому А. Маслоу розглядав гігієнічні фактори як такі, що зумовлюють певну лінію поведінки. Так, якщо менеджер дає робочому можливість задовольнити одну з таких потреб, то робочий у відповідь на це працюватиме краще. Ф. Герцберг, навпаки, вважає, що працівник починає звертати увагу на гігієнічні фактори в разі, якщо бачить їх реалізацію неадекватною чи несправедливою.
Згідно з Ф. Герцбергом, за відсутності чи недостатньому ступені наявності гігієнічних факторів у людини виникає почуття незадоволення роботою. Однак, якщо вони достатні, то самі по собі не викликають задоволення роботою й не мотивують людину. Для використання теорії Ф. Герцберга рекомендується скласти перелік гігієнічних й особливо мотивуючих факторів і надати співробітникам можливість самим визначити те, чому вони надають перевагу.
У теорії набутих потреб Девіда Мак-Клелланда розглядаються три види потреб більш високих рівнів.
Потреба влади – бажання впливати на інших людей, зокрема працювати на різних рівнях управління в організаціях. Люди з потребою влади найчастіше проявляють відвертість та енергійність, не бояться конфронтації й прагнуть обстоювати свої позиції. Згідно з теорією тих, у кого найвищою є потреба влади й відсутня схильність до авантюризму та тиранії, слід готувати до роботи на вищих управлінських посадах.
Потреба досягнення (успіху) задовольняється не проголошенням успіху з боку колег чи інших людей, а процесом доведення роботи до успішного завершення, готовністю брати участь в ухваленні складних рішень і нести за них відповідальність. Перед людьми з потребою успіху слід ставити завдання з помірним ступенем ризику, делегувати їм достатні повноваження для розв'язання завдань, заохочувати їх до досягнутих результатів.
Потреба влади і потреба успіху знаходяться в межах ієрархічної структури А. Маслоу між потребою в повазі та потребою в самовираженні.
Потреба в причетності та визнанні означає зацікавленість у компанії знайомих, налагодженні дружніх стосунків з широким колом людей, наданні допомоги іншим, а також бажання бути неформальним лідером, мати власну думку й уміти переконувати оточуючих в її правильності. Людей з розвинутою потребою приваблює робота, яка надає великі можливості соціального спілкування. їх керівникам слід зберігати атмосферу, що не обмежує міжособистісні відносини, можна також забезпечувати задоволення їх потреби, приділяючи їм більше часу та періодично збираючи таких людей у групу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Управління інноваційною діяльністю. Основи інноваційного менеджменту» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ОСНОВНІ ТЕОРІЇ МОТИВАЦІЇ ПЕРСОНАЛУ“ на сторінці 1. Приємного читання.
