Інновації і інноваційна діяльність потребують застосування специфічних методів, принципів, прийомів, засобів підготовки та реалізації інноваційних змін. Вони втілюються в інноваційному менеджменті, який розглядається одночасно як наука та мистецтво управління інноваціями, як вид діяльності та процес прийняття інноваційних рішень, як інструментарій управління інноваціями.
У цьому контексті й сформульовані різні визначення інноваційного менеджменту, зокрема подані в [10-12, 16, 20, 25. 39] та ін. Наведемо найбільш характерні з них.
Інноваційний менеджмент – самостійна галузь економічної науки та професійної діяльності, спрямована на формування й забезпечення досягнення будь-якою організаційною структурою інноваційних цілей шляхом раціонального використання матеріальних, трудових, інтелектуальних та фінансових ресурсів [10].
Інноваційний менеджмент – це сукупність принципів, методів і форм управління інноваційними процесами, інноваційною діяльністю, організаційними структурами, що нею займаються, та їх персоналом [11].
Інноваційний менеджмент – різновид функціонального менеджменту, об'єктом якого безпосередньо є інноваційні процеси, що відбуваються в усіх сферах народного господарства [12].
Інноваційний менеджмент доцільно розглядати з позицій системного підходу як ієрархічну, складну, багатокомпонентну, відкриту, адаптивну (здатну до самоорганізації, саморегулювання, саморозвитку), динамічну систему ймовірнісного характеру (рис. 1.1).
Рис. 1.1. Система інноваційного менеджменту підприємства ([12] з авторськими уточненнями та доповненнями)
Реалізація функцій інноваційного менеджменту відбувається на основі постійного обміну інформацією із зовнішнім макро- (економічна, соціальна, політична, демографічна, екологічна, техніко-технологічна та ін. складові) і мікросередовищем (споживачі, постачальники, торговельні та збутові посередники, конкуренти, фінансово-кредитні установи, ЗМІ, органи місцевої влади, місцеве населення і т. п.).
Зовнішнє макросередовище задає поле інноваційної діяльності і безпосередньо чи опосередковано впливає на мікросередовище та підприємство-інноватора. Елементами безпосереднього впливу є державні та суспільні інститути, компоненти інноваційної інфраструктури. Елементами середовища опосередкованого впливу вважають міжнародне, соціокультурне та економічне оточення, політичні та екологічні фактори, стан науки і техніки, ціннісні орієнтири суспільства та ступінь сприйняття інноваційних ідей.
Мікросередовище чинить, в основному, безпосередній вплив на підприємство-інноватора. Вплив зовнішнього середовища (макро- і мікро-) є об'єктивним і некерованим, до дії його факторів слід пристосовуватися, використовуючи сприятливі можливості (незадоволення споживачів існуючою продукцією, диференціацію їхніх запитів) й уникаючи несприятливих (обмеженість доступу до джерел сировини для виготовлення нової продукції тощо).
Внутрішнє середовище інноваційного менеджменту передбачає такі складові, як організаційне, техніко-технологічне, соціально-психологічне та фінансово-економічне середовище підприємства, його вплив є керованим.
Крім системного, до інноваційного менеджменту застосовуються також поведінковий, адміністративний, маркетинговий та інші підходи.
Маркетинговий підхід покликаний орієнтувати керуючу підсистему інноваційного менеджменту (див. рис. 1.1) на потреби ринку (споживача), тобто спрямовувати інноваційну діяльність на задоволення запитів споживачів. Наприклад, обрання інноваційної стратегії підприємства слід здійснювати, спираючись на аналіз існуючих і прогнозованих потреб у певній інновації, стратегічну сегментацію ринку, прогнозування життєвих циклів інновацій, оцінку конкурентоспроможності своїх продуктів та їх аналогів.
Процесний підхід до інноваційного менеджменту розглядає його функції як взаємозалежні. Процес управління в цьому разу буде ланцюжком безперервних дій зі стратегічного маркетингу, планування, організації процесів, обліку й контролю, мотивації, регулювання. Його суть – координація робіт з інноваційної діяльності.
Директивний підхід передбачає впорядкування функцій, прав, обов'язків, нормативів якості, витрат, тривалості, а також елементів системи інноваційного менеджменту в нормативних актах. Він ґрунтується на законодавчих та нормативних актах, планах, програмах, завданнях тощо.
Поведінковий підхід передбачає надання допомоги працівникам в осмисленні їхніх можливостей (на основі вчення про поведінку персоналу) стосовно побудови й управління інноваційною організацією. Керівник координує роботу, змушує або стимулює людей для досягнення мети (застосовує методи позитивної і негативної мотивації).
ТЕОРІЇ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Управління інноваційною діяльністю. Основи інноваційного менеджменту» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Сутність і зміст інноваційного менеджменту“ на сторінці 1. Приємного читання.
