Види і розвиток сертифікації
Передові промислово розвинуті країни світу в 20 – 30-х роках XX ст. розпочали сертифікацію продукції, яка випускається, завойовуючи ринки продукцією відповідної якості та підтвердженою знаком відповідності стандартам.
У 1920 р. Німецький інститут стандартів (DIN) застосував у Німеччині знак відповідності стандартам DIN, який поширюється майже на всі види продукції, для якої передбачено спеціальний порядок проведення випробувань зразків та нагляду за виробництвом продукції. Знак DIN зареєстрований в державі відповідно до закону про захист торгі- вельних знаків.
Німецька електротехнічна асоціація (VDE) розробила одну з перших систем сертифікації електротехнічного та електронного обладнання, яка організує розроблення національних стандартів в електротехніці, електроніці та зв'язку і здійснює управління системою сертифікації відповідного обладнання. До складу VDE входить Інститут випробувань і приймань, який має свої випробувальні підрозділи та виконує функції національного органу повірки засобів вимірювань. Інститут випробувань і приймань є тією третьою стороною між підприємством-виробником та споживачем, яка розглядає і приймає рішення про вжиття необхідних заходів, запропонованих як виробником, так і випробувальними лабораторіями та органами нагляду, що дає можливість гарантувати належний рівень якості продукції.
У Великобританії сертифікація охоплює основні галузі промисловості, але там діють кілька систем сертифікації як для окремих видів продукції, так і для однотипної продукції, що випускається різними компаніями та фірмами. Для продукції, яка сертифікується в системі, затверджено спеціальний знак відповідності британським стандартам, який зареєстрований і охороняється законом.
У Франції в 1938 р. відповідним декретом було створено систему сертифікації із супроводжувальним знаком NF, а відповідальність за спільну організацію управління системою покладено на Французьку асоціацію зі стандартизації (AFNOR). Система сертифікації зі знаком NF означає, що продукція повністю відповідає лише національним стандартам. Наприкінці XX ст. у Франції діяло близько 75 систем сертифікації на різні види продукції та послуги за національними стандартами.
В СРСР продукції високої якості присвоювався знак якості, тобто сертифікувалася продукція за національними стандартами. В усіх розвинених державах використовувалися системи сертифікації з урахуванням національних стандартів.
Наявність великої кількості національних систем сертифікації призвела до того, що одна й та сама за призначенням продукція в різних державах сертифікувалася різними методами, за різними показниками і за різними національними стандартами, що певною мірою стримувало торговельні відносини між державами.
Національні і міжнародні системи сертифікації
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Управління інноваційною діяльністю. Основи інноваційного менеджменту» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ДЕРЖАВНА СИСТЕМА СЕРТИФІКАЦІЇ“ на сторінці 1. Приємного читання.
