ТЕМИ РОЗДІЛУ
• Науково-методичні підходи до визначення сутності і структури потенціалу інноваційного розвитку підприємства
• Концептуальні засади управління потенціалом інноваційного розвитку підприємства
• Ринковий потенціал як підсистема потенціалу інноваційного розвитку підприємства: методичні засади оцінки
• Інноваційний потенціал як підсистема потенціалу інноваційного розвитку підприємства: показники, критерії і методика його оцінки
• Виробничо-збутовий потенціал як підсистема потенціалу інноваційного розвитку підприємства: підходи до оцінки
НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ І СТРУКТУРИ ПОТЕНЦІАЛУ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА
Як показує весь світовий досвід, основними факторами економічного зростання є ресурси та інновації. Причому останніми десятиліттями, у зв'язку з загостренням проблеми ресурсного забезпечення на перше місце вийшли останні. В економічно розвинених країнах близько 85-90% приросту ВВП забезпечується наукомісткою продукцією, для порівняння: частка інновацій у загальному обсязі промислового виробництва в Україні становить близько 7%.
90% світових видатків на інноваційну діяльність припадає на розвинені країни з 1,5% населення світу. Частка України у світовому обсязі наукомісткої продукції становить 0,1%, тоді як Польщі на порядок, а Німеччини на два порядки більше [22].
Аналіз даних [5, 27], у яких наведено узагальнені показники економічного розвитку країн світу свідчить, що за рейтингом конкурентоспроможності економічного зростання Україна посідає 69-те місце, на першому Сінгапур, на другому – СІЛА, Південна Корея – на 19-му; Португалія на 34-му (найбідніша країна "старого" Євросоюзу), Росія – на 63-му.
У цих умовах вітчизняні товаровиробники, щоб не відстати назавжди від провідних країн світу і не перетворитися на їх сировинний придаток, повинні активізувати інноваційну діяльність, замінити свою здебільшого моральну застарілу продукцію (а також технології її виготовлення), яка не користується попитом, шукати шляхи реалізації наявного потенціалу, завдяки яким можна захопити й утримувати свої ніші на світовому ринку. Однак для цього потрібні певні передумови.
Проблеми визначення передумов переходу на інноваційний шлях досліджувались у роботах багатьох вітчизняних і зарубіжних науковців. Аналіз їх праць свідчить, що, незважаючи на певну розбіжність у визначенні головних умов, які визначають можливість розвитку економіки й окремих суб'єктів господарювання інноваційним шляхом, практично всі вони на одне з чільних місць становлять наявність певного інноваційного потенціалу [12, 13, 20]. У роботі А.С. Гальчинського,
В.М. Геєця, А.К. Кінаха, В.П. Семиноженко [3] доводиться, що в основу інноваційної моделі розвитку економіки повинні бути покладені, насамперед, продукти інтелектуальної праці: знання, технології, науково-технічні розробки тощо – з метою їх комерціалізації та досягнення економічного ефекту. Показники інноваційного потенціалу входять у розрахунки індексу розвитку людського потенціалу.
Поняття "інноваційний потенціал" країни, регіону, галузі, підприємства" досить часто вживається в економічній літературі та офіційних документах. Разом з тим, незважаючи на певну очевидність зазначеної дефеніції, загальноприйнятого визначення вона не має, що ускладнює розуміння сутності, оцінку наявного рівня і його достатності потенціалу, розроблення і обґрунтування заходів, спрямованих на реалізацію та розвиток. У той самий час, і це є очевидним, альтернатив інноваційному шляху розвитку немає, а точний вибір його напрямів передбачає обов'язкову оцінку достатності інноваційного потенціалу та урахування його рівня при обґрунтуванні інноваційних проектів.
Слід зазначити, що категорія "інноваційний потенціал" розглядається на різних рівнях узагальнення. Наприклад, інноваційний потенціал конкретної новації; інноваційний потенціал суб'єктів інноваційного процесу; інноваційний потенціал середовища господарювання (його економічної, політичної, соціальної, правової і т. п. складових). Загалом же, окрім згаданого, розрізняють: інноваційний потенціал підприємства, галузі, регіону, країни. У даному розділі акцент зроблено на інноваційному потенціалі підприємств, оскільки, як показано Л.Г. Мельником у праці "Економіка розвитку" [13], саме ефективне функціонування підприємств є основою прогресивного розвитку (зокрема інноваційного) всієї соціально-економічної системи держави і людства в цілому.
Аналіз визначень інноваційного потенціалу показав, що їх можна згрупувати в такий спосіб:
• як здатність до сприйняття ідей інновацій, можливість і економічну доцільність виробляти та просувати інновації на ринку;
• як деяку критичну масу ресурсів, необхідну і достатню для генерації інновацій, втілення їх у конкретні конкурентоспроможні товари, технології, організаційні чи управлінські рішення.
Розглянемо підходи науковців до визначення категорії інноваційний потенціал, згруповані за цими напрямками (докладний аналіз див. у [22]):
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Управління інноваційною діяльністю. Основи інноваційного менеджменту» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ДІАГНОСТИКА ПОТЕНЦІАЛУ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ“ на сторінці 1. Приємного читання.
