Поняття інноваційної програми як об'єкта управління
Інноваційна програма – це комплекс взаємопов'язаних інноваційних проектів і проектів підтримки інноваційної діяльності.
Інноваційна діяльність – діяльність, спрямована на реалізацію накопичених досягнень (науково-технічних знань, технологій, устаткування), з метою отримання нових товарів (послуг) чи товарів (послуг) з новими якостями.
Методика керованої ринком інноваційної діяльності базується на розумінні ринку (кожного з трьох його компонентів: споживачі, конкуренти, технології) і урахуванні його потреб (рис. 7.6). У разі якщо нововведення має глибокий, проривний характер, зумовлюючи створення товароруху (послуги), раніше відсутнього на ринку, необхідне попереднє формування потреб ринку у цьому новому товарі (послузі).
Здійснюючи інноваційну діяльність, фірма має розуміти потреби ринку, намагатися стати лідером у тому секторі ринку, який було обрано для роботи, забезпечувати якнайкраще виконання і постійно орієнтуватися на споживача.
Рис. 7.6. Принципи урахування потреб ринку
Одночасно з активізацією інноваційної діяльності відбувається усвідомлення необхідності зміни традиційного уявлення про організації. Промислова модель ієрархічної структури – розбиття роботи на все менші й менші частини так, щоб кожен працівник виконував тільки свою, визначену частину роботи – суперечить необхідності мобільно реагувати на мінливі вимоги ринку, активно запроваджувати інновації.
На передній план виходить соціотехнічний підхід у структурах організації. "Організація, що навчається", "організація, що керується замовником", "віртуальна інноваційна організація" – саме ці терміни й назви відображають зміни в структурних підходах до організації.
Види науково-технічних програм у сфері інноваційної діяльності
Ідеї, задуми і технічні рішення, а також проекти, що їх реалізують мають різні рівні науково-технічної значущості:
• модернізаційний (псевдоінновації), коли конструкція прототипа чи базова технологія кардинально не змінюється. Наприклад, розширення розмірних рядів й асортименту виробів, встановлення більш потужного двигуна, що підвищує продуктивність устаткування, автомобіля;
• новаторський (покращуючі інновації), коли конструкція нового виробу за виглядом своїх елементів значною мірою відрізняється від попередника. Наприклад, додавання нових якостей, введення засобів автоматизації чи інших, що раніше не використовувались у конструкціях даного типу, але застосовувалися в інших типах виробів;
• випереджуючий (базисні інновації), коли конструкція базується на випереджуючих технічних рішеннях. Наприклад, введення герметичних кабін у літакобудуванні, турбореактивних двигунів, що раніше ніде не застосовувалися;
• піонерський (базисні інновації), коли з'являються раніше не існуючі матеріали, конструкції й технології, що виконують попередні або навіть нові функції. Наприклад, композитні матеріали, перші радіоприймачі, електронні годинники, персональні комп'ютери, ракети, атомні станції, біотехнології.
Рівень значущості проекту, а згодом і всієї інноваційної програми, визначає складність, тривалість, склад виконавців, масштаб, характер просування результатів інноваційного процесу, що впливає на зміст проектного управління.
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Управління інноваційною діяльністю. Основи інноваційного менеджменту» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І ПРИНЦИПИ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ“ на сторінці 1. Приємного читання.
