Циклічність економічного розвитку і роль інновацій у ньому
Результати аналізу суспільного розвилку за період історії людства свідчать, що він ґрунтується на різноманітних нововведеннях, які періодично докорінно змінювали основи цивілізації. Слід зазначити, що таких нововведень було не так уже й багато. Існує думка, що якщо з людської історії "вилучити" лише кілька сотень осіб, авторів нововведень у різних галузях людської діяльності, то людство буде відкинуте в часи первісного існування.
Суспільний розвиток не є рівномірним. Існують досить тривалі періоди уповільненого розвитку, коли використовуються традиційні засоби й сили, а нововведення (в основному поліпшуючі, оскільки радикальні нововведення, що випереджають час, не знаходять застосування) лише незначною мірою їх змінюють. Проте поступово накопичуються труднощі й протиріччя, які не можна розв'язати існуючими засобами. Вони можуть бути подолані тільки за допомогою нових способів виробництва, техніки і технологій тощо, які забезпечують стрімке прискорення на новому витку розвитку суспільства. Проте з часом розвиток сповільниться і цикл повториться знову.
Завершена модель циклічності соціально-економічного розвитку уперше була запропонована М. Кондратьєвим, який причину циклічності (великих циклів кон'юнктури, або довгих хвиль Кондратьева тривалістю 40-60 років) вбачав у науково-технічних відкриттях і можливості їх застосування.
Проте заради справедливості слід зазначити, що перша спроба розроблення теорії довгих хвиль була здійснена ще в 1847 р. англійським науковцем X. Кларком. Він виявив 54-річний розрив між кризами 1793 р. і 1847 р., але причини цього явища чітко не визначив.
Проблематику циклічності економічного розвитку досліджував і К. Маркс, який виявив виникнення з певною періодичністю (циклічністю тривалістю 7–11 років – короткі хвилі економічного розвитку) криз, спричинених перевиробництвом. Він розрізняв у виявлених циклах чотири фази: криза, депресія, пожвавлення, піднесення.
Український учений-економіст М. Туган-Барановський, досліджуючи кризові явища в економіці, встановив, що по закінченні кризи (фаза депресії) відбувається значне нагромадження вільних банківських капіталів, які шукають ринки інвестицій. Про це свідчить зростання банківських резервів та низька відсоткова ставка за кредит, яка утримується роками. Перетворення вільного кредитного капіталу на основний у реальному секторі економіки спричиняє пожвавлення і піднесення.
Найбільший внесок у теорію циклічного розвитку економіки зробив М. Кондратьев. На основі аналізу величезних масивів статистичної інформації за період 100-150 років, що стосується динаміки цін, заробітної плати, відсотка на капітал, обігу зовнішньої торгівлі, цін на золото, обсягів виробництва промислової продукції і т. п., він розробив цілісну теорію, яка пояснює хвилеподібні коливання економічної динаміки трьох видів: короткі цикли (3-3,5 роки), середні цикли (7-11 років), великі цикли (54-55 років), а також загальний тренд розвитку економіки за аналізований період (рис. 1.2).
Рис. 1.2. Цикли Кондратьева [16]
За М. Кондратьєвим, циклічний розвиток соціально-економічних процесів є закономірним явищем. Він, безперечно, пов'язаний з НТП і спричинений різноманітними нововведеннями (в основному, базисними), які розподіляються в часі нерівномірно та з'являються групами (кластерами), при цьому науково-технічні зміни тісно пов'язані з соціально-економічними.
На рис. 1.2 показано три довгі хвилі (цикли) розвитку кон'юнктури, виділені безпосередньо М. Кондратьєвим (І–ІН), хвиля IV, яка мала місце відповідно до прогнозу М. Кондратьева в недалекому минулому, хвиля V, що проходить в наш час. Показано також цикли відповідних їм технологічних укладів, опускаючи гіпотетичний (прогнозний) VI, основи якого тільки формуються. Як випливає з рис. 1.2, кожний із технологічних укладів містить залишки минулого, основи поточного і зачатки майбутнього укладів. Позначено роки, що приблизно відповідають середині циклу. Кожна хвиля складається з двох частин – висхідної (пожвавлення та піднесення) і спадної (рецесія, депресія).
М. Кондратьев у своїй роботі "Довгі хвилі кон'юнктури" зазначав, що хвилеподібні рухи становлять собою процес відхилення від станів рівноваги, до яких прагне економіка. Він показав, що існує кілька рівноважних станів, порушення яких викликає різні хвилеподібні рухи:
• 1. Рівновага "першого порядку" – між ринковим попитом та пропозицією. Відхилення від неї породжують короткострокові коливання з періодом 3-3,5 років, тобто цикли зміни товарних запасів.
• 2. Рівновага "другого порядку", яка досягається в процесі формування цін виробництва шляхом міжгалузевого переливання капіталу, вкладеного переважно в устаткування. Відхилення від цієї рівноваги і її відновлення М. Кондратьев пов'язує з циклами середньої тривалості.
• 3. Рівновага "третього порядку" стосується "основних капітальних благ": виробничих споруд, інфраструктурних споруд, кваліфікованої робочої сили, яка обслуговує конкретний технічний спосіб виробництва. Запас основних капітальних благ повинен перебувати в рівновазі з усіма факторами, що визначають існуючий технічний спосіб виробництва, зі сформованою галузевою структурою виробництва, існуючою сировинною базою й джерелами енергії, цінами, зайнятістю й суспільними інститутами, станом кредитно-грошової системи і т. ін. Періодично ця рівновага порушується й виникає необхідність створення нового запасу "основних капітальних благ", які б задовольняли новий технічний спосіб виробництва, що складається. За М. Кондратьєвим, таке відновлення "основних капітальних благ", що відображає рух НТП, відбувається не плавно, а поштовхами і є матеріальною основою довгих хвиль кон'юнктури.
Аналізуючи теорію довгих хвиль М. Кондратьева, австрійський учений И. Шумпетер переконливо довів, що причинами циклічності є процеси, які формують інновації. Він показав, що якщо винаходи розсіяні в часі порівняно рівномірно, то інновації (як історично безповоротні зміни способів виробництва) "накочуються" ("відступають") хвилями. Основні положення його теорії інновації, що стосуються циклічності розвитку, є такими:
• рушійною силою прогресивного розвитку в циклічному русі є не просто інвестування виробництва, а інвестування інновацій: нових товарів, техніки й технологій, методів управління, форм виробництва та просування продукції тощо;
• інновація розглядається як творче руйнування існуючих продуктивних сил і техніко-економічних відносин;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Управління інноваційною діяльністю. Основи інноваційного менеджменту» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ТЕОРІЇ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ“ на сторінці 1. Приємного читання.
