ТЕМИ РОЗДІЛУ
• Управління екологічно спрямованим інноваційним розвитком у ринковій економіці
• Економічні основи управління формуванням та розвитком ринку екологічних інновацій
• Методичні засади управління процесами формування ринку екологічних інновацій
• Управління екологічно спрямованою інноваційною діяльністю на основі прогнозування життєвого циклу екологічних інновацій
УПРАВЛІННЯ ЕКОЛОГІЧНО СПРЯМОВАНИМ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ У РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ
Соціально-економічні передумови екологізації інноваційного розвитку економіки
Як правило, розрізняють виділяють два типи ринкових стратегій функціонування суб'єкта господарювання – стабілізаційні (збереження досягнутого рівня виробництва, частки ринку і т. п.) і такі, що розвивають (розширення виробництва, частки ринку, збільшення прибутку тощо). Проте, як доводить практика, перші можуть принести лише тимчасовий успіх і не можуть забезпечити тривале виживання підприємств на ринку відповідно до їхньої місії та прийнятої мотивації бізнесу.
Розвиток суб'єктів господарської діяльності й економіки країни в цілому може бути забезпечений різними шляхами.
Екологічно спрямований інноваційний розвиток (ЕСІР) передбачає неухильне і послідовне створення, впровадження та поширення екологічних інновацій, які сприяють задоволенню фактичних і потенційних потреб та запитів споживачів та суспільства в цілому, який не містить загрози вичерпання потенціалу інтегрального ресурсу та сприяє забезпеченню інтересів та потреб майбутніх поколінь у довгостроковій перспективі.
Передумовою формування та поширення екологічно спрямованого інноваційного типу розвитку є зміна усвідомлення суспільства про дію прискореного техногенного розвитку сучасної цивілізації та його наслідки, викликана глибокою еколого-економічною кризою. Після Стокгольмської конференції, на якій уперше постали питання глобального значення екологічних проблем та необхідності контролю за процесом розвитку сучасної цивілізації, та Всесвітньої конференції ООН з питань навколишнього середовища та розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992 р.), на якій було затверджено стратегію розвитку людства, більш очевидним стало протиріччя між подальшим соціально-економічним розвитком суспільства, що неможливо без НТП, та необхідністю постійного зниження гіриродоємності життєзабезпечуючих виробничих систем. Вирішення цих суперечностей полягає у трансформації погляду на інноваційну діяльність як чинник розвитку соціо-еколого- економічної системи (СЕЕС) (рис. 6.1).
Як видно з рис. 6.1, інноваційна діяльність, обумовлена прискоренням темпів розвитку Н і 11, ініціюється самою СЕЕС для забезпечення стійкості свого внутрішнього розвитку та є одним з факторів, що визначає динаміку та рівень її розвитку. Подвійна природа взаємозв'язку інноваційного процесу та СЕЕС пояснюється тим, що НТП є рушійною силою самої СЕЕС, але його спрямованість визначається рівнем усвідомлення суспільства щодо забезпечення еколого-економічної безпеки інноваційного процесу та досягненні сталого розвитку, тобто створенням умов для забезпечення самоорганізації та саморозвитку СЕЕС вищого та нижчого рівня. Зростання ролі екологічної складової в структурі різних компонентів СЕЕС пояснюється необхідністю задоволення існуючих і потенційних потреб, що формуються з урахуванням стану СЕЕС та рівня впливу екодеструктивних факторів, без загрози вичерпання потенціалу энтерального ресурсу та можливості забезпечення інтересів і потреб майбутніх поколінь у довгостроковій перспективі. Саме потреби людини як біологічної та соціальної істоти, які формуються в тісній взаємодії з факторами природного середовища, обумовлюють необхідність екологізації інноваційної діяльності в усіх сферах господарювання.
Рис. 6.1. Інноваційна діяльність в СЕЕС
Екологізація інноваційної діяльності – це процес неухильного і послідовного створення, впровадження та поширення екоінновацій, які дають можливість задовольняти фізіологічні (первинні), економічні, соціальні та екологічні потреби, як існуючі, так і потенційні, без загрози вичерпання потенціалу інтегрального ресурсу та можливості забезпечення інтересів і потреб майбутніх поколінь у довгостроковій перспективі. Екологізація інноваційної діяльності є похідною системи екологізації інноваційного розвитку в забезпеченні сталого розвитку держави та регіону.
Екологізація інноваційного розвитку – це зміни в СЕЕС, що відбуваються в результаті створення, впровадження та поширення екоінновацій в усіх сферах діяльності, які спрямовані на підвищення екоконструктивного та зменшення екодеструктивного впливу на навколишнє природне середовище, сприяють зростанню її соціальної та еколого-економічної ефективності та забезпечують її сталий розвиток.
Екологізація інноваційного розвитку реалізує цілі, виражені в Концепції сталого розвитку, яка відповідає основним принципам ноосферного розвитку. На відміну від техносферной) розвитку, який призводить до виснаження біосфери та екологічної катастрофи, сутність ноосферного розвитку полягає в усвідомленні того, що:
• людство є фактором, який визначає перебудову біосфери;
• людство мусить взяти на себе відповідальність за характер перебігу основних еволюційних процесів на нашій планеті;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Управління інноваційною діяльністю. Основи інноваційного менеджменту» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „МЕНЕДЖМЕНТ ЕКОЛОГІЧНИХ ІННОВАЦІЙ“ на сторінці 1. Приємного читання.
